У роботі розглядається, якими, на думку сучасних українців, постають німецька земля й німецький етнос, що для наших сучасників є уособленням «німецькості». Найповніше це можна виявити, проаналізувавши усні наративи, розказані в меморатній конвенції. Для цього у роботі застосовані методологічні підходи, вироблені в рамках фольклористики, структурної наратології та імагології.
Емпіричну базу дослідження становлять 161 структуроване наративне інтерв’ю, більшість з яких були записані та розшифровані впродовж останніх трьох років автором дисертації. Загальний обсяг розшифрованих матеріалів налічує близько 800 сторінок.
У першому розділі «Усна народна проза про Німеччину: історіографічний та методологічний аспекти дослідження» здійснено аналіз напрацювань у сфері сучасних гуманітарних наук, для яких плідним підходом у вирішенні широкого спектру проблемних питань стала наратологія. Зазначено, що завдяки своїй універсальності усна оповідь стала об’єктом дослідження низки соціально-гуманітарних дисциплін, як-от: історія, психологія, лінгвістика, фольклористика тощо. Здійснено аналіз фіксації та дослідження фольклору про Німеччину в період Першої і Другої світових війн, післявоєнного і сучасного періоду. Якщо у 20-х роках минулого століття лише окреслювалися методика збору й опрацювання матеріалу, у 40 – 50 роках з’являються окремі дослідження про досвід контактів із німцями за часів Другої світової війни та про фольклор українців, вивезених на чужину, то в останні десятиріччя з’являється низка цікавих публікацій, у яких вивчаються наративи про досвід остарбайтерів, в’язнів концтаборів, переселенців тощо. Історії людей, насильно депортованих до Німеччини, привертають увагу як усних істориків, так і фольклористів.
Окреслено методику фіксації та інтерпретації автобіографічної прози. Завдяки застосуванню методу структурованого наративного інтерв'ю, що передбачає фіксацію інформації на цифрові носії, а потім розшифрування (транскрибування) згідно з вимогами зберігати лексичні, граматичні та синтаксичні особливості мовлення оповідача, вдалося записати і використати в дослідженні автобіографічні оповіді респондентів, життя яких так чи інакше пов’язане з темою Німеччини.
У другому розділі «Структурні особливості усних автобіографічних наративів про Німеччину» досліджено синтактику оповідей. Визначено типи фабул, що їх використовують наші оповідачі. Для наративів про перебування в Німеччині (сучасний досвід трудової міграції, навчання, туризм, а також досвід остарбайтерів) властиво використання фабули про «далеку землю» та людей, які їх населяють. Тут важливим є протиставлення ми/вони. Розповіді про досвід контакту з «німцями» в період Другої світової війни будується за такими моделями: невиправдані очікування про «німців-ворогів», які демонструють гуманне ставлення до місцевого населення, історії про чудовий порятунок, історії-протиставлення шляхетності німецьких солдатів і дикунства та жорстокості радянського «воїна-визволителя». Сюжет «німецьких» наративів проаналізовано з погляду темпу розповіді (за Ж. Женеттом). З’ясовано, що типовими сценами, які найдетальніше омовлюються, є опис Німеччини, її природи, краси німецьких міст і містечок, типових рис представників німецького народу, їх відмінності від українців. У вигляді сцен зображаються такі епізоди, як перше перебування в Німеччині, перша зустріч з німцями, їхня допомога, показ різноманітних культурних практик, які їх з українцями різнять. Релевантними для семантики автобіографічної оповіді про Німеччину є лише розгорнуті епізоди, адже важливі події потребують детального переказування. Деякі події переказуються стисло, у вигляді резюме. Паузи у згаданих наративах можуть бути наративними, дескриптивними та медитативними і містять додаткову інформацію, що суголосна змісту основної розповіді. Наративна фігура еліпсису є найскладнішою для трактування, адже вона пов’язана з неомовленим. Щодо гомодієгезису та гетеродієгезису у досліджуваних наративах, то наш матеріал представлений переважно гомодієгетичними наративами у розповідях про сучасну Німеччину та гетеродієгетичними наративами у розповідях про досвід Другої світової війни. Серед особливостей презентації нарації зазначимо відмінність чоловічого/жіночого тексту, використання мовленнєвих форм, типових для фольклорної розповіді.
Розділ третій «Образно-символічна парадигма автобіографічних оповідей» присвячений дослідженню образу «німця» як «чужого / іншого», який є однією з найбільш виразних етико-естетичних домінант. Якщо конотація «чужого» в усній народній творчості сприймається через ознаку «негативного», то в досліджуваних нами наративах простежується переважно ідеалізований образ «німця» і німецької землі. Російсько-українська війна актуалізувала протиставлення хорошого німця і поганого росіянина, що відобразилось у нашому матеріалі. Амбівалентним є образ німецького солдата у наративах про досвід Другої світової війни.
Досліджено функціонування мотиву про «далекі землі».
