Дисертаційна робота присячена вивченню орнітокомплексів водоочисних споруд (далі ВОС) Харківської області. Авторкою вперше досліджено орнітоомлекси ВОС на сході України. Проведена інвентарізація орнітокомплексів ВОС Харківської області та надані їх таксономічний, фауністичний та екологічний аналіз.
Орнітокомплекси ВОС Харківської області мають 159 видів з 17 рядів та 44 родин, що на 24 види перевищує на подібних територіях Чернігівських водоочисних споруд. Найбільше видове різноманіття виявлено на міських Безлюдівських ВОС (далі БВОС) та Диканівських ВОС (далі ДВОС), що пояснюється сприятливими умовами живлення та перебування.
На всіх територіях ВОС переважали представники ряду Passeriformes (43,1 – 69,2 %), субдомінували – Charadriiformes (14,6 % на БВОС) та Anseriformes (12,6% на БВОС). Менша частка інших рядів: Piciformes (7,1% на Краснокутських ВОС), Accipitriformes (6,2 % на ДВОС), Falconiformes (6,6 % на БВОС та 6,2 % на ДВОС). Усі інші ряди мали менше 5 %. Серед родин за видовим складом переважали: Anatidae – 19 видів (12,1%), Scolopacidae – 15 (9,6%), Accipitridae – 10 (6,4%), Laridae – 8 (5,1%), Picidae – 6 (3,8%). Інші родини мали менше п’яти видів.
За статусом перебування на більшості ВОС домінували гніздові види: від 50,3% (БВОС) до 65,7 (Краснокутські ВОС), 67,9 % (Лозівські ВОС) та 75,0 %(Куп’янські ВОС). На ДВОС переважали пролітні види – 63,7%. На всіх ВОС Харківської області зареєстровано 80 (53,3 %) гніздових видів птахів, що більше аніж на території Чернігівських ВОС, де розмножувалось 71 вид. Все це свідчить про виняткову роль території ВОС для птахів.
Загалом на всіх ВОС серед екологічних угруповань домінували лімнофіли: 45,9 %; загальна для облікованих та 40,3 % для гніздових видів; субдомінували дендрофіли: 35,7 % та 29,2 %, відповідно. Значно менше представлені кампофіли та склерофіли, як серед усіх облікованих видів птахів, так і серед гніздових.
Встановлено 11 ландшафтно-генетичних фауністичних комплексів. Найбільша частка від усіх облікованих видів птахів належить до груп: лімнофільні 18,5 %, бореальні (15,9%) та тропічні (13,4 %). Субдомінантні: давньонеморальні та лісостепова група по 12,1% кожна. Всі інші мають менше 10 %. Серед гніздових птахів на різних ВОС Харківської області найбільша частка видів належить до груп тропічних (16,9 %), лімнофільних (13,0 %) та лісостепових – 13,0 %. Субдомінантними є неморальні, давньонеморальні, лісостепові пустельно-гірські та бореальні по 10,1% кожна фауністична група. Таким чином, ВОС має значення для розселення як північних, так і видів південної орнітофауни. Серед гніздових видів спостерігалось переважання як типових аборигенних видів, так і тропічних.
Видовий склад птахів протягом всіх сезонів на ВОС змінювався від 77 видів взимку до 115 видів влітку, завдяки приєднанню до гніздових мігруючих видів. Загальними для всіх сезонів та найбільш масовими є 6 видів: крижень, ворона сіра, горобець польовий, мартин жовтоногий, сорока, шпак та інші. У кожний сезон різні види птахів беруть участь у формуванні ядра орнітокомплекса. Перші два види мають найвищу чисельність у зимовий сезон, з поверненням на гніздові ділянки мартину звичайного, воронові переміщуються на периферійні ділянки ВОС. Мартин звичайний з іншими видами птахів формують гніздовий орнітокомплекс ВОС, де утворює ядро колонії. Перші мігранти – чайка чубата та плиска біла виявлені з I-II декади березня, до середини квітня тримаються зимові мігранти (омелюх, чиж, чикотень). З III декади травня виявлені масові зграй шпаків (256-1500 ос).
Терміни формування зимівлі птахів на ВОС досить мінливі та залежать від погодних умов року. Загалом це відбувається упродовж грудня. Розпадається зимівля також залежно від метеорологічних умов, як правило, у третій декаді лютого – першій половині березня. З 77 виявлених видів, 41 (53,3 %) регулярно зимували. Всі інші види – нечисленні та рідкісні залітні чи пролітні птахи. На території Чернігівських ВОС зареєстровано – 51 вид взимку (Федун та ін., 2023).
Загалом на водоочисних спорудах створились сприятливі умови для живлення та перебування птахів у зимовий період. Про що свідчать високі значення індексів Маргалефа та Макінтоша протягом всі років досліджень Зростання вказанних індексів взимку 2021-2022 рр. вказує на формування найбільш стабільного видового богатства птахів. Індекс біорізноманіття Шеннона також мав доволі високі значення протягом всіх зимових сезонів та найбільш високий у 2020-2021рр. – 2,73. Це вказує на достатню складність орнітологічних угрупувань взимку у різні роки досліджень.
Значення індексу Бергера-Паркера дещо більше взимку 2022-2023 рр., що вказує на домінування ворони сірої на фоні малочисельності всіх інших птахів. Показник вирівняності Пієлу надійно інтерпретує рівень стійкості і різноманітності орнітофауни. Різноманіття угруповання птахів тим вище, чим вища вирівняність.
