Дисертаційне дослідження присвячене аналізу й обґрунтуванню напрямів підвищення економічної ефективності виробництва нішевих сільськогосподарських культур в Україні на основі принципів сталого розвитку. В умовах сучасних викликів, пов’язаних із кліматичними змінами, економічною нестабільністю та геополітичними загрозами, виробництво нішевих культур стає однією з ефективних стратегій для українського аграрного сектору. Вирощування таких культур може слугувати як засобом диверсифікації сільськогосподарської діяльності, так й інструментом підвищення прибутковості малих і середніх фермерських господарств. Нішеві культури, зокрема такі як гречка, коноплі, нут та інші менш поширені культури, відзначаються підвищеним інтересом споживачів на внутрішньому та зовнішньому ринках, що зумовлює актуальність розроблення методів підвищення їх ефективності.
У дослідженні висвітлено сучасний стан вирощування нішевих культур в Україні, проаналізовано їхню структуру, площі посівів і основні тренди, що характеризують цей напрям. Виявлено, що розвиток нішевого виробництва стримується низкою факторів, серед яких недостатня підтримка малих фермерських господарств, обмежений доступ до інвестицій і сучасних технологій, а також низький рівень інформаційного забезпечення фермерів про переваги і перспективи вирощування таких культур. Окрім цього, економічний стан України, погіршений військовими діями, ставить перед аграрним сектором додаткові виклики, як-от проблеми з доступом до ринків, логістикою та відсутністю стабільного державного фінансування.
У рамках дослідження запропоновано інноваційні підходи для підвищення ефективності вирощування нішевих культур. Зокрема, автор акцентує увагу на важливості впровадження сучасних технологій, в тому числі цифрове землеробство, системи моніторингу за допомогою дронів, автоматизовані системи зрошення та використання мобільних додатків для управління виробництвом. Це дозволяє оптимізувати використання ресурсів, підвищити врожайність та зменшити витрати на виробництво. Впровадження технологій точного землеробства забезпечує не лише економічні вигоди, але й позитивний екологічний ефект завдяки більш раціональному використанню води, добрив та засобів захисту рослин.
Особливе місце у дослідженні відведено перспективам органічного виробництва нішевих культур, що відповідає зростаючому попиту на екологічно чисту продукцію на внутрішньому та міжнародному ринках. Показано, що органічні нішеві культури, такі як амарант, льон, коноплі, можуть мати значний експортний потенціал, оскільки відповідають європейським стандартам сталого розвитку та забезпечують високу додану вартість для виробників. Запропоновані автором рекомендації передбачають розвиток системи екологічної сертифікації для органічних виробників, зменшення використання хімічних добрив та підтримку практик біорізноманіття, що створить додаткові конкурентні переваги для українських виробників на міжнародному ринку.
У дисертації представлено моделювання індексу нішевості для оцінки потенціалу розвитку конкретних нішевих культур в державі чи в окремих її регіонах. Цей індекс дозволяє кількісно оцінити перспективність вирощування певних культур залежно від їх поточної посівної площі. Використання індексу нішевості може стати інструментом для органів державної влади при розробленні програм підтримки і сприяння розвитку сільського господарства. Запропонований алгоритм дозволяє визначити культури, які мають високий потенціал для зростання, що може сприяти підвищенню ефективності аграрного виробництва в Україні загалом.
Одним із ключових аспектів дослідження є пропозиції щодо залучення інвестицій для розвитку виробництва нішевих культур і реалізації проєктів довгострокового інвестування. У взаємозв’язку з цим автор обґрунтовує важливість залучення агровиробниками різного роду грантів в умовах воєнного стану і повоєнного відновлення для розвитку виробництва нішевих культур.
