ШЕПОТЬКО М. А. Кримінальна відповідальність за провокацію підкупу

Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним порівняльно- правовим дослідженням особливостей кримінальної відповідальності за провокацію підкупу в умовах оновленого кримінального законодавства України та євроінтеграційних процесів, за результатами якого сформульовано пропозиції, скеровані на удосконалення норм кримінального законодавства в частині кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення. Досліджено доктринальне становлення поняття провокації підкупу, основні підходи до визначення, проаналізовано особливості зображення цього виду причетності залежно від позиціювання в розрізі особливостей розмежування з інститутом співучасті у кримінальному правопорушенні. Доведено, що провокація підкупу, на відміну від співучасті у кримінальному правопорушенні, не містить спільних для провокатора та провокованої особи об’єктивних та суб’єктивних ознак, не обумовлюється підбурюванням та характеризується власними ознаками. При провокації підкупу відсутня спільність дій осіб, відсутній двосторонній суб’єктивний зв’язок, немає єдності умислу між провокатором та спровокованою особою. Оскільки відсутні всі необхідні ознаки співучасті провокація підкупу не є спеціальним видом підбурювання. Здійснено систематизацію наукових досліджень тематики провокації підкупу на три групи: до першої групи можна віднести наукові праці, які присвячено дослідженню провокації в кримінальному праві, в яких провокація підкупу розглядалась як один із проявів провокації; до другої – дослідження, які присвячено кримінальній відповідальності за підкуп; до третьої – роботи, які присвячено різним аспектам кримінальної відповідальності за провокацію підкупу. Встановлено існування декількох основних підходів до визначення суті та правової природи провокації підкупу, згідно яких дане кримінальне правопорушення розцінюється як спеціальний вид підбурювання, як вид службового зловживання, як вид перевищення влади або як унікальне кримінальне правопорушення.