У дисертації розроблено систему оцінки розвитку регіональної циркулярної економіки, зокрема, в місті Сіньюй, на основі розглянутих еталонних практик формування циркулярної економіки та циркулярних кластерів, з метою визначення ефективних стратегій і механізмів сприяння сталому використанню ресурсів і захисту навколишнього середовища. Досліджено, що циркулярна економіка Китаю демонструє контрастну модель захисту навколишнього середовища відповідно до економічного розвитку та використання ресурсів: сильну на заході, слабку на сході та помірну в центральних регіонах. Зазначено, що є значні регіональні відмінності в охороні навколишнього середовища. На сході існує дворівнева диференціація: Пекін, Тяньцзінь, Шанхай і Фуцзянь працюють добре (перший і другий рівні), а Гуандун, Цзянсу, Шаньдун, Хебей і Ляонін — гірше (четвертий і п’ятий рівні). У центральному регіоні Аньхой, Шаньсі та Хенань – мають низький рівень захисту навколишнього середовища (четвертий та п’ятий рівні), тоді як Цзянсі, Хунань та Хубей мають помірний рівень (третій рівень). У західному регіоні Сіньцзян, Сичуань, Внутрішня Монголія та Шеньсі мають низькі рівні (четвертий і п’ятий рівні), тоді як Тибет, Цінхай, Нінся, Ганьсу, Чунцін, Юньнань, Гуйчжоу та Гуансі мають помірні або кращі рівні (рівень третій або вище). У дисертації розроблено модель розвитку регіональної циркулярної економіки за трьома вимірами показників: економічні, ресурсні та екологічні показники. Вони коливаються від 0 до 1 після нормалізації. Індекс розвитку регіональної циркулярної економіки представлено просторовою точкою в моделі, що відображає її статус у певний час. Аналіз цих шляхів спрямований на виявлення проблем, визначення найкращих практик і коригування майбутніх шляхів, інформуючи про прийняття рішень. Доведено, що створення екологічного механізму оцінки є важливим заходом для досягнення трансформації високотехнологічної зони Сіньюй. Реалізація таких заходів, як чіткі цілі, встановлення індикаторів, створення механізмів, а також посилення державної підтримки, допоможе сприяти виходу високотехнологічної зони та великих підприємств на шлях швидкого розвитку зелених, низькотехнологічних зон, вуглецевої циркулярної економіки та досягнення скоординованого розвитку економіки та навколишнього середовища. З точки зору управління бенчмаркінгом у дисертації проаналізовано світові стандарти циркулярної економіки, включаючи практику розвитку в таких країнах і регіонах, як Європейський Союз, Німеччина, Франція, Японія та США. Проаналізовано, що індустріальні парки Китаю загалом мають нижчий ступінь промислової кореляції порівняно з іноземними. Разом ці зусилля сприяють створенню суспільної атмосфери, сприятливої для адаптації циркулярної економіки економіки, сприяння збереженню ресурсів, захисту навколишнього середовища та соціально-економічному розвитку. Розширена співпраця між державним і суспільним секторами вирішуватиме глобальні ресурсні та екологічні проблеми. Проаналізовано, що перспективами розвитку циркулярних кластерів є: (1) технологічні інновації та обмін; (2) державний діалог і координація; (3) розбудова потенціалу та навчання: міжнародна співпраця посилить національний досвід через програми розвитку потенціалу; (4) демонстраційні проекти та платформи співпраці; (5) міжнародні організації та багатосторонні механізми. Доведено, що в економіці з низьким рівнем викидів вуглецю місцеві органи влади повинні налагодити підтримку великих підприємств, окрім традиційних методів, таких як збільшення кредитів і податкові пільги. Екологічні податки в поєднанні з фіскальними субсидіями, податковими пільгами, зеленими кредитами та страхуванням, а також екологічними закупівлями можуть скерувати підприємства до низьковуглецевих технологій та циркулярного виробництва. Обґрунтована необхідність впливу уряду на поведінку споживання енергії та сприяння довгостроковим низьковуглецевим механізмам, включаючи коригування промислової структури, заохочення передових технологій і моделей управління, підвищення енергоефективності та скорочення викидів вуглецю. Доведена доцільність врахування принципів циркулярної економіки на мікро-, мезо- та макрорівнях при формуванні циркулярних кластерів. Обґрунтовано, що промисловим кластерам Китаю необхідно прийняти концепцію циркулярної економіки, досягаючи скорочення, повторного використання та переробки ресурсів для формування промислових екологічних ланцюгів. Доведено необхідність застосування бенчмаркінгу та розвитку зразкових провідних підприємств, що створюватимуть комунікаційні платформи та екоальянси. Створення та удосконалення довгострокових промислових кластерних механізмів із розумними стимулами та ефективним управлінням сприятиме гармонійному розвитку регіональної економіки на основі циркулярних промислових кластерів.
