Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є суспільні відносини, що виникають в процесі застосування електронних доказів у адміністративному судочинстві.
Метою роботи є комплексний аналіз теоретичних та практичних аспектів застосування електронних доказів у адміністративному судочинстві з урахуванням норм чинного законодавства та судової практики, розробка науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення чинних нормативно-правових актів, пов’язаних із регламентацією правового статусу електронних доказів, та визначення перспективи імплементації зарубіжного досвіду в цій сфері.
Методологічною основою проведення дослідження є комплексне застосування загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання в їхньому взаємозв’язку, що обрані з урахуванням мети і завдань дисертаційного дослідження, його об’єкта та предмета.
З числа загальнонаукових методів були використані методи формальної та діалектичної логіки, а саме: методи аналізу та синтезу, системно-структурний метод, а також методи сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного.
Застосування діалектичного методу дало змогу ідентифікувати зв’язок між електронними доказами та іншими видами доказів, визначити ключові ознаки електронних доказів, дослідити види електронних доказів. Розкриттю сутності доказування в адміністративному судочинстві, а також визначення місця електронних доказів в структурі доказування сприяли системно-структурний та системно-функціональний методи. Використання історичного та порівняльно-правового методів дозволило якомога повніше дослідити ґенезу становлення електронного доказу як самостійного засобу доказування в різних правових системах. Для систематизації емпіричного матеріалу та отримання теоретичних результатів, а також практичних висновків для досягнення поставленої мети та завдань дослідження були застосовані методи індукції, дедукції та евристичних питань.
У результаті дослідження сформульовано низку наукових положень, висновків і рекомендацій, зокрема:
уперше:
- запропоновано авторську дефініцію поняття «офіційний електронний документ», яким слід вважати: «електронний документ, створений, підписаний та/або засвідчений уповноваженою особою або органом у встановленому законом порядку, що має юридичну силу та ознаки автентичності, цілісності й незмінності, підтверджені електронним підписом або іншими відповідними механізмами автентифікації»;
- обґрунтовано необхідність внесення змін до Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про нотаріат» з метою запровадження нотаріального посвідчення, як нового способу фіксації електронних доказів;
- виявлено та узагальнено практику застосування в окремих категоріях адміністративних справ типових для цих справ засобів доказування. Обґрунтовано, що зазначена спеціалізація доказів може сприяти розвитку прецедентних підходів, які з часом вчинять позитивний вплив на процес подання та оцінки електронних доказів;
- обґрунтовано необхідність підвищення масштабованості та автоматизації Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи для оптимізації процесу оцінки доказів і прискорення розгляду адміністративних справ;
удосконалено:
- наукові уявлення щодо значення процесу доказування в адміністративному судочинстві, яке розглянуто у контексті його здатності забезпечити логічний та ефективний хід подій, який призведе до належного результату;
- ключові критерії допустимості доказів в адміністративному судочинстві до яких віднесено: належне джерело отримання доказів; дотримання встановленої законом процедури збирання, фіксування, оформлення та подання доказів; відсутність обмежень на використання певних відомостей як доказів; безпосередній зв’язок доказу з обставинами адміністративної справи; повага до основоположних прав і свобод людини під час отримання доказів;
- перелік основних ознак достовірності доказів в адміністративному судочинстві, якими є: об’єктивність; консистентність; повнота; ідентифікація; верифікація; надійність джерела; відповідність процедурі; засвідчення. Обґрунтовано, що відсутність хоча б одній з наведених ознак може призвести до появи сумнівів щодо достовірності доказу;
- наукові уявлення щодо змісту достатності доказів. З’ясовано, що достатність доказів у адміністративному судочинстві формується трьома елементами: сукупністю доказів; їх переконливістю; відношенням до певної обставини;
- розуміння оцінки електронних доказів як розумової і процесуальної діяльності суду та учасників адміністративної справи, спрямованої на формування остаточного висновку щодо підтвердження або спростування фактів, які підлягають доказуванню за допомогою електронних доказів.
