Горбаль В. М. Права людини у правовій думці Наддніпрянської України кінця ХVІІІ - початку ХХ століття (індивідуалістичні концепції).

Одним з найважливіших завдань сучасного українського суспільства вважається необхідність формування конституційної правової демократичної держави, головною метою якої б стало забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Україна конституційно визнала їх у відповідності до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Дореволюційна українська та російська юридична наука, вивчаючи права особи, накопичила науковий досвід, продемонструвала різні підходи, які співвідносяться з сучасною класифікацією теорій права і політичних доктрин. Цей творчий потенціал все ще залишається недостатньо вивченим і висвітленим, чому сприяла, перш за все, загальна критична негативна оцінка дореволюційного правознавства за радянських часів. Таким чином, дисертація досліджує поняття, сутність і структуру прав людини, наукові передумови виникнення цієї концепції, усталення її в українській та російській політико-правовій думці наприкінці ХVІІІ - на початку ХХ ст. в теоріях природного права, історичної школи права, позитивістськ их течіях. Особлива увага приділяється вивченню спроб втілення теоретичних розробок в державно-політичну практику. Ключові слова: права людини, природне право, історична школа права, юридичний позитивізм, соціологічний позитивізм, школа відродженого природного права, індивідуалістичні теорії.