Строїч А. П. Вплив правового регулювання відносин нотаріату у канонічному праві на розвиток сучасного нотаріального процесу України.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано ряд особливостей впливу правового регулювання відносин нотаріату в канонічному праві на розвиток та функціонування нотаріального процесу в Україні. В умовах глобалізації та спрямування українського законодавства на шлях європеїзації, а також зміцнення інституту нотаріату, надання йому нових завдань та цілей важливо звернутись до витоку нотаріату, щоб зрозуміти його історичні форми саме під впливом канонічного права. Незважаючи на важливість та доцільність цього питання у розрізі побудови нотаріальних відносин, науковцям не вдалося зробити єдиного підходу щодо історичного впливу церкви та церковних канонів на розвиток нотаріату, ґрунтовного аналізу з періодизаціями здійснено не було, а церква, як першочергове джерело у виникненні нотаріату часом згадується досить поверхнево, що в свою чергу підтверджує актуальність обраного дослідження. Обґрунтовано доцільність історичного розмежування табеліона та особи нотаріуса, не здійснюючи їхнє ототожнення задля чіткого і правильного розмежування відповідної посадової особи у сучасних реаліях. Пропонується розглядати табеліонів як посадових осіб, що слугували появі нотаріату, а не проводити тотожність даних інституцій. Удосконалено науково-теоретичне та практичне бачення соціальної значимості нотаріуса, а також враховуючи новели законодавства, що наділяють нотаріуса новими завданнями та функціями, запропоновано додати до класифікацій функцій нотаріуса медіаційну функцію, котра покликана урегульовувати конфлікти шляхом переговорів. В межах дослідження сформовано аргументацію щодо значення здійснюваної діяльності церковними нотаріусами. Зокрема, церковні нотаріуси у своїй діяльності повинні підпорядковуватись не тільки виключно тим фундаментальним принципам що випливають із канонічного права, а з огляду на значимість здійснюваної ними діяльності, вони повинні керуватися трьома належними передумовами, аналогічно до державних нотаріусів, що зобов’язують до відмови виконання нотаріальної діяльності, як також і в канонічному праві, у випадку суперечності із законом, відсутності повної здібності до юридичної діяльності та юридичної підстави.