Полідович Ю. Б. Образ хижака у митсецтві народів скіфського світу (за археологічними пам'ятками VII - IV ст. до н.е.)

Основні положення дисертації опубліковано у 16-ти друкованих працях. У результаті наукових досліджень автора встановлено основні риси скіфського "звіриного стилю", завдяки яким його можна вважати канонічним мистецтвом. На підставі аналізу зображень хижака з'ясовано, що становило певну єдність "звіриного стилю" на всій території скіфського світу і які саме риси вирізняли його з-поміж інших художніх традицій того часу. Детально розглянуто видозміни образу хижака в межах VII - IV ст. до н.е., які відбувалися паралельно в усіх регіонах скіфського світу, при тому, що у кожному з них простежується і свій неповторний розвиток. Цей процес висвітлено у нерозривному зв'язку із взаємодією "звіриного стилю" з іншокультурними художніми традиціями, зокрема, античною традицією в західних регіонах скіфського світу та мистецтвом Ахеменідського Ірану - в східних регіонах (Центральна Азія, Алтай, Південне Приуралля). Розглянуто семантичну інтерпретацію образу хижака, його зв'язок з колом певних релігійно-міфологічних образів, перш за все, Великою Богинею. Через еволюцію образу хижака і його оточення у мистецтві народів скіфського світу визначено період зламу світоуявлень народів скіфського світу, що відбувся у V-IV ст. до н.е. і позначився як перехід від хтоніки до героїки.