Ціповяз С. В. Ефективність ліпосомальних форм аналогів нейропептидів при лікуванні експериментального панкреатиту

В дисертації досліджується ефективність ліпосомальних форм сандостатину та даларгіну за умов гострого експериментального панкреатиту у щурів з метою розробки методики комплексної патогенетичної корекції даної патології. Показано, що розвиток ГЕП у щурів супроводжується зростанням активності нейтральних і кислих протеаз, збільшенням концентрації (1-антитрипсину і зниженням концентрації білка в крові. Це супроводжується інтенсифікацією процесів ПОЛ і пригніченням антирадикального захисту в тканині підшлункової залози і печінки. Зазначене є можливими патогенетичними механізмами формування ГЕП. За нормалізацією показників активності системи протеолізу, виразності процесів ліпопероксидації та антирадикального захисту в тканині підшлункової залози і печінки, показниками функціональної активності мембран еритроцитів, а також за вмістом загального холестерину і загальних фосфоліпідів ефективність ліпосомального сандостатину перевищувала таку ж у ліпосом і сандостатину, а активність ліпосомального даларгіну перевищувала таку ж у даларгіну.