КОХАН Т. Г. Експресіонізм в контексті видової специфіки мистецтва

Дисертація присвячена аналізу експресіонізму в контексті видової специфіки мистецтва. Реконструкція процесу становлення експресіонізму у західноєвропейській культурі початку ХХ ст. сприяла визначенню найважливіших ознак цього мистецького напрямку, а також з'ясуванню засад, спираючись на які він зміг трансформуватися майже у всі види мистецтва і окреслив принципово нові підходи до розробки у творах літератури, музики, живопису, театру, кінематографа складних психо-фізіологічних станів людини (тривожність, страх смерті, крик, біль, божевілля, передчуття трагедії). У дисертації показано, що експресіонізму властива тенденція до синтезу видів мистецтва (живопис - танець, живопис - музика, література - живопис), яка, по-перше, виразно модифікується у синтез як співтворчість, по-друге, збагачує мистецьку практику. Вперше в українському мистецтвознавстві цілісно проаналізовано досвід використання експресіоністичних художньо-виражальних засобів у таких видах мистецтва як живопис, театр, кіно, хореографія іпоказано, що твори українських митців не копіювали західні моделі, а значною мірою спиралися на національні традиції, витоки яких сягають часів міфо-поетичного світоставлення.