Об'єкт -військово-політична стратегія НАТО. Мета - аналіз сукупності чинників, під впливом яких військово-політична стратегія НАТО трансформувалась і дістала відповідної форми, а також дослідження теоретичних військових концепцій і військових планів їх практичного застосування, які спричинили цю трансформацію. Методологічна основа - принципи історизму, наукової об'єктивності, всебічності і конкретизації. Методи - логічний, індукції, аналізу, синтезу, порівняльно-історичний, історико-генетичний, хронології, періодизації. Наукова новизна - на підставі аналізу нових джерел висвітлений процес трансформації стратегії НАТО у 1949-1954; запропонована періодизація початкового періоду від формування стратегії до її трансформації, в якій значну роль відіграють зовнішні і внутрішні чинники впливу; переоцінено значення створення інтегрованих збройних сил НАТО та роль ядерної зброї для трансформації стратегії НАТО. Теоретичні результати - зроблено висновок про наявність процесу трансформації військово-політичноїстратегії НАТО у 1954 р. під впливом зовнішньополітичних та внутрішньо блокових чинників; в цілому уточнюються основні положення історіографії радянського періоду, зокрема цілі, принципи і основні напрямки стратегії НАТО; запропонована нова періодизація початкового періоду діяльності НАТО. Ступінь упровадження - результати роботи можуть бути використані в лекційних курсах з всесвітньої історії Новітнього часу, історії міжнародних відносин, політології, історії військової стратегії та військового мистецтва, у подальшій науковій розробці як безпосередньо історії НАТО, політичній і військовій науках, так і для визначення стосунків України з Північноатлантичним Альянсом, миротворчої діяльності нашої країни, формуванні зовнішньополітичного курсу України. Галузь - всесвітня історія, політологія, військові науки, міжнародні відносини.
