Марєк Г. Л. Обґрунтування диференційованої терапії резистентної епілепсії в психіатричний практиці.

Дисертація присвячена проблемі диференційованої терапії резистентної епілепсії з використанням ламікталу - антиконвульсанта фенілтріазинового ряду. Виявлено, що ламіктал має широкий спектр дії: ефективність монотерапії резистентної первинно генералізованої епілепсії 80%, політерапії - 42,1% (p>0,05). Додаткова терапія ламікталом більш ефективна з препаратами вальпроєвої кислоти, ніж з антиконвульсанти, що активують ферменти печінки (60% та 22,2% відповідно, p>0,05). При лікуванні парціальної епілепсії ефективність ламікталу також є більшою при монотерапії, чим при політерапії (81,8% та 52,3% відповідно, p<0,05), але без суттєвих розбіжностей щодо ефекту політерапії в залежності від типу базисної терапії. Вперше встановлено, що ламіктал має більшу ефективність при нічних нападах. В цілому, застосування ламікталу є ефективним у 50% хворих на первинно генералізовану та у 56,5% хворих на парціальну епілепсію. Досліджено, що ламіктал має власний психотропний ефект церебропротекторної спрямованості, який проявляється у психостимулюючій, ноотропній та мнемотропній дії у поєднанні з стабілізуючою настрій дією. Базуючись на даних щодо побічних ефектів, запропоновано більш уповільнену схему дозування ламікталу для додаткової терапії з препаратами, які активують ферменти печінки. Під час додаткової терапії з препаратами вальпроєвої кислоти доведено необхідність попереднього зниження дози останньої до 20 мг/кг.