Вперше запропонована інтегративна концепція діагностики когнітивних порушень при ВДР (алгоритм, критерії та тести), що поєднує нейропсихологічні параметри і зміни біологічних маркерів. Отримали подальший розвиток уяви про роль когнітивних порушень як структурної складової ВДР. Показано, що вплив когнітивної дисфункції на тяжкість депресивного епізоду та ступінь порушень функціонування пацієнтів не поступається впливу його ключових характеристик. Вперше описано особливості динаміки розладів у різних когнітивних доменах в залежності від загальної тяжкості епізоду депресії. Так, розлади уваги закономірно поглиблюються зі збільшенням виразності депресивного епізоду; порушення оперативної пам’яті достовірно наростають лише в пацієнтів з тяжким депресивним епізодом; тяжкість виконавчої дисфункції однакова на всіх рівнях вираженості депресивного епізоду. Вперше показано, що когнітивні порушення в активній фазі ВДР представлені патогенетично пов’язаними розладами оперативної пам’яті, довільної уваги та виконавчих функцій, які разом з гіпотимією, ангедонією, тривожними проявами та негативними когнітивними дисторсіями формують єдиний когнітивно-емоційний синдромокомплекс. Вперше оцінено значення та специфіку когнітивних порушень поряд з іншими симптомами депресії на різні аспекти функціонування в українській популяції пацієнтів з ВДР. Встановлено, що нейрокогнітивні порушення є основним предиктором зниження робочого функціонування, а також поряд з ключовими симптомами депресивного епізоду визначають рівень загального та соціального функціонування. Головним когнітивним синдромом, що негативно впливає на робоче, соціальне, сімейне та загальне функціонування пацієнтів з ВДР, є погіршення оперативної пам’яті. Зниження виконавчих функцій робить додатковий внесок у порушення робочого функціонування. Вперше досліджено діагностичну значимість підвищення сироваткового рівня IGF-1 для відокремлення пацієнтів з активним депресивним епізоом від здорових осіб як в загальній популяції, так і в окремих вікових когортах. Вперше показано, що кореляції периферичної гіперекспресії IGF-1 з розладами когніцій порівняні або переважають взаємозв’язки цього нейротрофіну з ключовими клінічними проявами депресивного епізоду. Отримали подальший розвиток уяви про маркерну роль сироваткових рівнів BDNF для діагностики загострення ВДР та тяжкості когнітивних порушень у його клінічній структурі. Встановлено, що достовірне зниження концентрації BDNF сироватки є маркером активної фази ВДР, а нормалізація цього показника вказує на ефективність лікувальних впливів. Ступінь зниження BDNF переважно пов’язаний з тяжкістю та тривалістю депресивного епізоду, а також виразністю порушень доменів уваги та оперативної пам’яті. Вперше встановлено, що поєднане використання показників BDNF та IGF-1 сироватки забезпечує більш точну диференціацію пацієнтів з депресивним епізодом від здорових осіб, ніж BDNF та IGF-1 нарізно. Отримали подальший розвиток уяви про ефективність антидепресантної терапії на когнітивні функції при ВДР. Показано, що когнітивні розлади та функціональні порушення в осіб з ВДР достовірно покращуються, поряд із регресом загальної тяжкості депресивного епізоду, на тлі фармакотерапії вортіоксетином та есциталопрамом. В той же час, продемонстровано, що застосування вортіоксетину приводить до статистично суттєвішого підвищення когнітивних та функціональних показників у порівнянні з прийомом есциталопраму. Вперше показано, що позитивна динаміка когнітивних порушень на тлі лікування в пацієнтів з ВДР має ключовий вплив на відновлення загального функціонування та є одним з найважливіших факторів відновлення функціонування на робочому місці. Вперше продемонстровано, що прийом вортіоксетину та есциталопраму впродовж восьми тижнів нормалізує сироваткові рівні IGF-1 та BDNF.
