У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі психіатрії – розробки системи діагностики, психопрофілактики та оптимізації надання спеціалізованої психіатричної допомоги (СПД) внутрішньо переміщеним особам (ВПО) на основі дослідження клініко-психопатологічних особливостей психічних та поведінкових порушень і розладів у мігрантів. Усього у дослідженні за умови отримання інформованої згоди взяло участь 245 дорослих ВПО, з яких було відібрано 130 осіб. Всі респонденти розподілились на 3 групи: 1) група хворих з соматичною патологією (ГХСП) – 43 ВПО (33%) – контингент з діагностованими раніше хронічними захворюваннями за соматичним профілем; 2) група хворих з психічною патологією (ГХПП) – 43 ВПО (33%) – респонденти з інвалідністю за психічним профілем; 3) група «умовно» здорових (ГУЗ) – 44 ВПО (34%) – особи, які не мали тяжких хронічних захворювань/інвалідності, скарг на психічний стан до військового конфлікту. ГХПП виявилась найменш вразливою, що пов’язано з нездатністю повністю осмислити важкість ситуації внаслідок зниження інтелектуально-мнестичних функцій на тлі основної психопатології, нівелюванням переживань особливостями внутрішньої картини хвороби та прийомом психофармакологічних препаратів. Виходячи з цього, до основного масиву дослідження було відібрано 87 респондентів з ГУЗ та ГХСП.
Встановлено, що серед порушень і розладів психіки та поведінки домінували тривожний і великий депресивний синдроми – 37,7% і 23,8% відповідно (з переважанням в ГХПП і ГУЗ). На другому місці було зловживання алкоголем – 16,2% (з переважанням в ГХПП і ГХСП), панічний синдром – 10,0% (з переважанням в ГУЗ і ГХСП), інші депресивні – 8,5% (з переважанням в ГХСП і ГУЗ) та соматоформний розлади – 6,9% (з переважанням в ГХСП). Останні місця займали розлади переїдання та нервова булімія (5,4% і 0,8% відповідно).
У ГХСП відсоток виявлених порушень був вищим, ніж поширеність останніх при коморбідних соматичних захворюваннях, а фабула емоційних проявів відповідала змісту пережитих психотравмівних подій, що свідчить про появу психічних феноменів, пов’язаних саме з психотравмівним фактором збройного конфлікту та вимушеним переміщенням. ГУЗ та ГХСП були рандомізовані на основну (ОГ) та порівняльну (ПГ) групи у співвідношенні 1:1 (по 43 особи у кожній групі, одна ВПО вибула через скоєння суїциду шляхом утоплення) з урахуванням віку, статі та наявності/відсутності соматичної патології. Респонденти ОГ взяли участь у впровадженні розробленої нами системи діагностики, психопрофілактики та оптимізації надання СПД ВПО з ПППіР, а в ПГ лікарі-психіатри проводили тільки стандартні лікувально-профілактичні заходи. Ефективність розробленої нами системи доведена за позитивною динамікою клініко-психопатологічних проявів ПППіР, покращенням усіх складових якості життя ВПО, а її впровадження в лікувально-діагностичний процес поліпшило стан здоров’я мігрантів, сприяючи одужанню і швидшій їх інтеграції у суспільні процеси.
