Дисертація присвячена проблемам неоліту Волині та Волинського Полісся. Встановлено, що в неоліті на території Волинської височини проживало населення культури лінійно-стрічкової кераміки. З'ясовано особливості її господарства. Так заняття землеробством засвідчене відбитками на кераміці та печині зернинок пшениць, ячменів, гороху, вики, проса, роговими частинами мотик, зернотерками та курантами, крем'яними вкладнями до серпів; скотарство - кістками корови, свині, вівці, кози, коня. Допоміжне значення мало мисливство. Встановлено, що об'єктами полювання були: тури, олені, козулі, кабани. Носії КЛСК користувалися пластинчатою технікою розщеплення кременю. Використовували знаряддя праці виготовлені з рогу та кістки. Вперше подано регіональні особливості житлового будівництва, господарства. Пам'ятки (близько 50) названої культури діляться на три періоди: ранній "донотний" - Рівне, середній "нотний" - Голишів ІІ, Баїв та ін., пізній - Гнідава, Клевань. Період перебування: ІІ полов. V-го тис. до н. е. - І четверть ІV-го тис. до н. е. Волинське Полісся в період неоліту заселяли носії волинської неолітичної культури, що займалися мисливством, рибальством, збиральництвом. Колекції крем'яних знарядь вказують на значний розвиток мисливства. Поселення належать до трьох періодів: раннього (Розничі, Осниця), середнього (Новосілки, Оболонь та ін.), пізнього (Вітковичі Мірабелі та ін.). Час існування культури: ІІ пол. V-го тис. до н. е. - кінець ІІІ-го тис. до н. е. Початок переходу до рільництва встановлено за відбитками на кераміці з поселень Розничі, Новосілки, Оболонь, Коник, Крушники зернівок пшениць, ячменів, гороху, вики. Неолітичні пам'ятки названої території виділено з дніпро-донецької етнокультурної спільноти в окрему волинську неолітичну культуру. Вперше в узагальненому вигляді охарактеризовано її специфіку.
