Лепа В. В. Управління соціальним ризиком (на прикладі Донецької області)

Об’єкт дослідження – соціально-економічні відносини з приводу управління соціальним ризиком на рівні регіону. Мета дослідження – розробка теоретичних основ управління соціальним ризиком у регіоні та науково-методичних рекомендацій з його удосконалення. Методи дослідження: загальнонаукові методи пізнання, системного аналізу, аналізу ієрархічних структур, теорії імовірностей і математичної статистики, потенційного виміру, інші чисельні й аналітичні методи. Теоретичні і практичні результати: розроблено науково-методичні положення і практичні рекомендації з управління соціальним ризиком на рівні регіону на основі його диверсифікації з урахуванням джерел покриття витрат диференційовано за рівнем життя населення регіону. Новітність: Систематизовано та розвинуто підходи щодо трактування сутності поняття «соціальний ризик». Уперше розроблено метод кількісної оцінки рівня соціального ризику на основі обчислення інтегрального впливу його факторів з урахуванням питомої ваги кожного з факторів із застосуванням методу аналізу ієрархій та багатомірної середньої. Розвинуто і реалізовано метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів як способу прогнозування соціального розвитку області. Уперше розроблено метод кількісної оцінки соціального ризику у виді визначення його наслідків на основі теорії життєвого потенціалу. Розроблено концепцію управління соціальним ризиком на основі диверсифікації з урахуванням джерел фінансування диференційовано за рівнем життя населення регіону. Удосконалено механізм розподілу бюджетних ресурсів регіону на основі прогнозування рівня соціального ризику по адміністративно-територіальних одиницях. Галузь використання: В органах державного, регіонального, місцевого управління.