Бабич І. О. Клінічне значення місцевого неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу при хронічних захворюваннях гастродуоденальної зони у дітей.

Дисертація присвячена питанням діагностики і прогнозування перебігу хронічних запально-деструктивних захворювань гастродуоденальної зони у дітей на основі вивчення показників неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу шлункового секрету. В процесі клінічних досліджень доказано участь неспецифічної протеїназно-інгібіторної системи в патогенезі пошкодження слизової оболонки у хворих із хронічною патологією гастродуоденальної зони. Виведені нормативи місцевого неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу у дітей контрольної групи. Установлено, що показники місцевого протеїназно-інгібіторного потенціалу у дітей із функціональним порушенням шлунку практично не відрізняються від показників контрольної групи. Вивчено вплив періоду захворювання, ступеня тяжкості запального процесу, що протікає в слизовій оболонці гастродуоденальної зони, на показники неспецифічного протеїназно-інгібіторного шлункового секрету. Визначено, що в періоді загострення підсилюється активність неспецифічних протеїназ, максимальні зміни виявлені у хворих із ерозивним і гіпертрофічним гастритом, мінімальні - при поверхневому гастриті. Встановлено, що включення у схему лікування ендоназального електрофорезу даларгіну ефективно корегує дисбаланс у місцевій неспецифічній протеїназно-інгібіторній системі у хворих з ерозивним гастритом. Доведено пряму залежність ступеня засіву слизової оболонки Helicobacter pylori з показниками активності неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу. Виявлено компенсований стан місцевої неспецифічної протеїназно-інгібіторної системи при переході від тощакової до стимульованої фаз шлункової секреції у хворих із поверхневими формами ураження.