Об'єкт дослідження - процес формування адаптованої до зовнішніх змін стратегії розвитку персоналу підприємства. Мета дослідження - розвиток теоретико-методологічних положень, спрямованих на підвищення ефективності використання персоналу, а також розробка методичних рекомендацій та інструментарію формування стратегії управління розвитком людських ресурсів підприємства. Методи дослідження: Теоретичною і методологічною базою дисертаційної роботи виступають наукові праці провідних вітчизняних і закордонних вчених у сфері економіко-математичного моделювання, соціології, психології, управління і стратегічного розвитку персоналу. У дисертації було використано методи системного аналізу, логічного узагальнення, соціологічного опитування, експертних оцінок, імітаційного моделювання. Розрахунки за пропонованими моделями проводилися за допомогою пакету Statistika і табличного процесору MS Excel. Теоретичний результат - розроблений у дисертації концептуальний, методичний, а також економіко-математичний інструментарій створює цілісну систему підтримки прийняття рішень при формуванні стратегії управління розвитком персоналу. Теоретико-методичні розробки, які викладено в дисертації, доведені до рівня практичних пропозицій і закінчених сценаріїв і дозволяють підвищити конкурентноздатність і життєдіяльність підприємства в цілому. Використання запропонованих розробок дозволяє визначати розвиток підприємства в стратегічному періоді і, на базі розроблених моделей, вибирати стратегію розвитку його людських ресурсів. Прикладна цінність - Практичну цінність мають наступні результати: модель планування раціональної чисельності персоналу, алгоритм усунення позитивних і негативних диспропорцій у чисельності персоналу, модель мотивації персоналу на основі узгодження інтересів, стратегічні програми для відповідних стратегій розвитку персоналу. Наукова новизна: розроблено механізм формування стратегії управління розвитком персоналу підприємства, який засновано на комплексі взаємозалежних адаптивних механізмів і моделей, що дозволяє істотно підвищити ефективність прийнятих управлінських рішень в умовах нестаціонарного зовнішнього середовища; розроблено алгоритм усунення диспропорцій у чисельності персоналу, який базується на оцінці людського потенціалу підприємства і вимог зовнішнього середовища до відповідних спеціальностей, що виступає інструментом підвищення якості професійно-кваліфікаційних характеристик людських ресурсів підприємства; розроблено адаптивну модель визначення раціональної чисельності персоналу, яка заснована на триєдиному підході - маркетинговому, виробничому і фінансовому, який дозволяє зіставляти і коригувати внутрішні можливості розвитку підприємства і мотивації його персоналу з потребами ринку; концептуальна модель мотивації персоналу підприємства, яка заснована на сполученні інтересів окремого працівника і групи, за допомогою якої підвищується ступінь узгодженості і спрямованості дій людських ресурсів підприємства; класифікація цілей і завдань управління людськими ресурсами, яка заснована на трансформації економічних відносин і яка дозволяє підвищити життєдіяльність і конкурентноздатність підприємства на основі зміни пріоритетів його внутрішнього розвитку; методологічні аспекти формування механізму розвитку персоналу, заснованого на методах імітаційного моделювання, що дозволяє вибрати стратегію розвитку персоналу в майбутньому, виходячи з поведінки підприємства на ринку і його внутрішніх можливостей. Сфера застосування - розроблений у дисертації концептуальний, методичний, а також економіко-математичний інструментарій створює цілісну систему підтримки прийняття рішень при формуванні стратегії управління розвитком персоналу. Теоретико-методичні розробки, які викладено в дисертації, доведені до рівня практичних пропозицій і закінчених сценаріїв і дозволяють підвищити конкурентноздатність і життєдіяльність підприємства в цілому. Використання запропонованих розробок дозволяє визначати розвиток підприємства в стратегічному періоді і, на базі розроблених моделей, вибирати стратегію розвитку його людських ресурсів. Практичну цінність мають наступні результати: модель планування раціональної чисельності персоналу, алгоритм усунення позитивних і негативних диспропорцій у чисельності персоналу, модель мотивації персоналу на основі узгодження інтересів, стратегічні програми для відповідних стратегій розвитку персоналу.
