Артем'єв В. О. Стан страху та його роль в правоохоронній діяльності працівників ОВС.

Дисертація присвячена вивченню проблеми страху в організації поведінки як окремого індивіда, так і його взаємообумовленої поведінки в групі, а також проблемі страху як інструмента керування в системі побудови соціально-правових відносин. Страх як стримуючий фактор в оцінці небезпеки середовищного впливу широко використовується в системі правового регулювання суспільних відносин. Ґрунтуючись на положеннях теорії полючи К. Левіна і теоретичних розробках у галузі експериментальної психології П. Фресса і Ж. Пиаже про визначальні параметри в організації характеру поведінки, були побудовані простори відбиття адаптивної поведінки. При побудові такого роду просторів використовувалися визначальні характеристики, що застосовуються в психофізіології, експериментальній психології для одержання об'єктивних показників, що відбивають динаміку адаптивного поводження. В основу дослідження динаміки поведінки індивіда при дії небезпечного середовища був використаний ефект "уникання досягнення". Оцінюючи вплив сили страху, не залежно від його якісної спрямованості, на вибір адекватної поведінки, було встановлено, що зростання числа помилок збільшується по експоненті в міру віддалення від стану спокою. Отриманий результат дозволяє установити і контролювати допустимі межі страшного впливу середовища, у межах яких здійснюється найбільш ефективна адаптивна поведінка у забезпеченні адекватних відносин із ним. Шляхом якісної оцінки форми страху була встановлена група індивідів, що виявляється найбільш стійкою для організації адекватної адаптивної поведінки в агресивних средовищних умовах.