Об'єкт дослідження - процеси розвитку соціально-трудового партнерства в умовах соціально-економічних перетворень в Україні. Мета дослідження - розробка методологічних і методичних засад розвитку соціально-трудового партнерства, його комплексного аналізу та визначення напрямів удосконалення як важливого важеля гармонізації соціально-трудових відносин в Україні. Методи: дослідження базувалося на використанні таких методів: системного підходу - для вивчення зв'язків між явищами та процесами розвитку соціально-трудового партнерства; статистичного аналізу - для визначення динаміки, структури та результативності розвитку соціально-трудового партнерства; порівняльного - для зіставлення особливостей світового та українського досвіду побудови соціально-трудового партнерства; діалектичного - для розгляду процесів соціально-трудового партнерства у їх взаємозв'язку і розвитку, єдності та боротьбі протилежностей. Теоретичний результат - Наукові результати дисертаційного дослідження складають основу наукових положень і висновків для формування державної економічної політики в галузі соціально-трудових відносин і соціально-трудового партнерства. Прикладна цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони є підґрунтям для прийняття управлінських рішень при реалізації загальнодержавних, регіональних і галузевих заходів соціально-трудового партнерства в Україні. Наукова новизна: дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування сутності категорії "соціально-трудові відносини", яка, на відміну від існуючих визначень, характеризує їх в єдності економічних і соціальних аспектів взаємодії суб'єктів цих відносин; вперше запропоновано поняття "соціально-трудове партнерство" та обґрунтовано його сутність, яка, на відміну від існуючих підходів, ідентифікує відносини саме у сфері праці і дозволяє розглядати його в комплексі сутнісних характеристик суб'єктів, цілей, принципів та форм взаємодії; визначено, доповнено і систематизовано принципи соціально-трудового партнерства залежно від рівня його поширення та сфери застосування, що дозволило конкретизувати завдання всіх рівнів управління розвитком соціально-трудових відносин; проаналізовано і систематизовано специфічні для України умови формування і розвитку соціально-трудового партнерства та визначено основні фактори збалансування інтересів його суб'єктів; методологічно обґрунтовано і запропоновано систему показників стану та ефективності розвитку соціально-трудового партнерства, яка, на відміну від існуючих, охоплює комплекс істотних його характеристик (сприяння розвитку виробництва і забезпечення продуктивної зайнятості, рівень оплати праці та доходів, умови праці та відпочинку, соціальний захист і задоволення духовних потреб, організаційний рівень соціального партнерства); вперше розроблено і реалізовано методичний підхід до інтегральної оцінки розвитку соціально-трудового партнерства, принципово новим елементом якого є пристосування методу багатовимірної середньої із стандартизованих вхідних даних з наданням певної переваги окремим даним, за допомогою якого виділено типи регіонів за рівнем розвитку соціально-трудового партнерства в Україні; розроблено методику оцінки ефективності діяльності суб'єктів соціально-трудового партнерства, яка може бути застосована для побудови інтегральних оцінок на регіональному, корпоративному рівні та на рівні окремих підприємств; теоретично обґрунтовано і сформульовано Концепцію розвитку соціально-трудового партнерства в Україні на період стабілізації і переходу до економічного зростання та алгоритм її реалізації на основі розробки і впровадження на всіх рівнях програм розвитку соціально-трудового партнерства з поетапним визначенням задач і моніторингом за їх виконанням; розроблено схему формування і дії механізму соціально-трудового партнерства та практичні рекомендації щодо його вдосконалення, сутнісну основу яких складають ідеологія, нормативно-правове та організаційне забезпечення, постійно діючий переговорний процес. Сфера застосування - одержані наукові розробки використовуються в практичній діяльності керівними органами України
