Об'єкт дослідження: біоімплантат "Тутопласт". Мета дослідження: порівняльне морфологічне і імуноморфо-логічне вивчення особливостей приживлення низькоімуноген-ного біоімплантату "Тутопласт" і синтетичного матеріалу "Марлекс" при пластичних операціях із приводу дефектів пе-редньої черевної стінки в стерильній і інфікованій рані з на-ступним обґрунтуванням показань до використання даних пластичних матеріалів. Методи дослідження: гістологічний, гістохімічний, імуногіс-тохімічний, а також імунологічний, рентгенологічний, лабора-торні методи. Теоретичні і практичні результати: отримані при порівня-льному морфологічному й імуногістохімічному дослідженні дані про характер приживлення біоімплантату "Тутопласт" і алопластичного матеріалу "Марлекс" в асептичній і інфікова-ній рані передньої черевної стінки дозволили запропонувати деякі практичні рекомендації, адекватні результатам дослі-дження. Біоімплантат "Тутопласт" є гарним пластичним мате-ріалом і може застосовуватися при лікуванні абдомінальних гриж, принаявності великих дефектів в апоневрозі, а також при інших відбудовних операціях. Дослідження показали, що завдяки відсутності інфекційних ускладнень і імунологічно зумовлених побічних реакцій з боку реципієнта, у тому числі реакцій відторгнення імплантату, немає необхідності в прове-денні імунокорегувальної терапії, спрямованої на гальмування реакції відторгнення. При рівній доступності пластичних ма-теріалів, перевагу варто надавати біоімплантату "Тутопласт", як аімуногенному і високоміцному матеріалу. Новизна: уперше представлені порівняльні дані морфології приживлення біоімплантату "Тутопласт" і алотрансплантата "Марлекс" у стерильній і початково інфікованій рані перед-ньої черевної стінки. Установлено, що при використанні туто-пласту в асептичній рані відсутні інфекційні ускладнення й імунологічно зумовлені побічні реакції з боку реципієнта, у тому числі, реакція відторгнення імплантату. Показано, що інфіковане імплантаційне ложе сповільнює процеси включен-ня тутопласту до складу регенерату, що веде до загоєння вто-ринним натягом. Установлено, що алопластичний матеріал "Марлекс" у силу антигенної чужорідності здатний викликати хронічний запальний гранулематозний процес в асептичній рані, а в інфікованій рані - реакцію відторгнення. Досліджен-ням показано, що використання тутопласту у стерильній рані приводить до активації продукції колагенів як інтерстиціаль-них - I і III типів, так і колагену IV типу в епідермодермаль-них і судинних базальних мембранах. Застосування марлекса не сприяє посиленню колагеноутворення в рані. Уперше по-казано, що аімуногенний біоімплантат "Тутопласт" сприяє га-рмонічному розвитку основних ланок імунної реакції, у той час як використання марлекса призводить до послаблення ма-крофагальної реакції і наростання плазматизації в рані. Уперше встановлене підвищення рівня синтезу ендотеліну ендотеліальною вистілкою судин грануляційної тканини при використаннітутопласту як у стерильній, так і в інфікованій рані з одночас-ним зниженням його при використанні марлекса, що, очевид-но, єнаслідком порушення синтезу колагену IV типу в ба-зальних мембранах судин. Показано, що пластика грижового дефекту біоматеріалом "Тутопласт" не викликає негативних імунних реакцій в організмі реципієнта. Ступінь упровадження: результати дисертації впроваджені в роботу хірургічного відділення міської лікарні № 2 (Харків), а також у навчальний процес кафедри патологічної анатомії Харківського державного медичного університету. Сфера (галузь): використання: медицина, хірургі.
