Об'єкт дослідження: морфо-функціональна специфіка взаємодії між м'якими і твердими структурами зуба людини і патогенетичні аспекти карієсу. Мета дослідження: на межі світлової й електронної мікроскопії представити структуру міжтканинних взаємовідношень зубів і встановити характер їх змін при каріозному ураженні. Методи дослідження: гістологічні, гістохімічні, мікроскопічні та сканувальна електронна мікроскопія. Поряд з цим, використано принципово новий, розроблений нами метод підготовки прижиттєво збережених зубів для багатоцільових морфологічних досліджень твердих і м'яких тканин зуба. Теоретичне і практичне значення отриманих результатів: Уперше розроблений і апробований нами комбінований метод підготовки прижиттєво збережених зубів для багатоцільових морфологічних досліджень відкриває нові перспективи для вивчення просторової структури твердих тканин зуба в нормі і при їхньому ураженні в результаті різних патологічних процесів. Установлені нами факти пенетрації стінок дентинних канальців, відсутність їхнього бічного розгалуження, а також постулювання наявності в плащовому дентині пірамідальних зон корисно враховувати в практиці клінічної стоматології при проведенні відповідних маніпуляцій під час лікування карієсу. Наукова новизна отриманих результатів: Використаний у роботі методологічний підхід і відповідні методи забезпечили одержання низки пріоритетних даних. До найбільш істотних з них відноситься встановлення пористої будови стінок дентинних канальців завдяки наявності в них зневапнених вікончастих зон, що виділені нами під назвою пенетрованих локусів, за допомогою яких є можливим здійснення дифузії поживних речовин із просвітів дентинних канальців у міжтубулярний дентин. Вивчення серійних напівтонких зрізів дозволило спростувати існуюче уявлення про наявність бічних відгалужень дентинних канальців. Насправді їх імітують кальцифіковані пучки колагенових волокон, що зв'язують між собою стінки суміжних дентинних канальців. Разом з тим, дентинні канальці піддані дихотомічному діленню, що забезпечує їхнеобхідну щільність у дентині по мірі збільшення сферичної площі з наближенням до дентинно-емалевої межі. Завдяки цьому в дентині визначається наявність окремих зон, що мають конусоподібну або пірамідальну форму, які вершиною спрямовані до предентину, а основою - до емалево-дентинної межі. Це положення добре погоджується з тим фактом, що форма поширення деструктивних змін у дентині при карієсі співпадає з подібними зонами. Встановлено, що на межі з емаллю дентин відокремлюється тонкою межовою кальцифікованою пластинкою органічної речовини, що є тканинною основою для консолідації дентину з емаллю. Уперше наведено візуальні дані про мікроскопічну структуру емалі. У результаті дослідження доведено, що деструктивні зміни дентину при середньому хронічному карієсі пов'язані безпосередньо з реакцією пульпи, яка відповідає проекції місця ураження твердих тканин. До основних патоморфологічних проявів даної реакції відноситься повнокров'я обмінних мікросудин крайової зони пульпи, що супроводжується пристінковим стоянням моноцитів і поліморфно-ядерних лейкоцитів, а також їх діапедезом у навколишню сполучну тканину. Найспецифічнішою ознакою патоморфологічної картини хронічного карієсу при альтерації є втягування або переміщення дентинобластів у дентинні канальці. Це явище ми пояснюємо результатом порушення балансу гідродинамічних процесів між рідинними середовищами крайової зони пульпи і предентину. Ступінь впровадження: матеріали дисертації впроваджені в навчальний процес кафедр нормальної анатомії людини Луганського державного медичного університету, анатомії людини, гістології, цитології та ембріології Української медичної стоматологічної академії, нормальної анатомії медичного факультету Сумського державного університету, анатомії людини Буковинської державної медичної академії, анатомії людини Харківського державного медичного університету. Сфера (галузь) використання: медицина, анатомія, терапевтична стоматологія.
