Адамовський В. І. Депортації населення України в першій половині ХХ століття: причини, наслідки, шляхи повернення на Батьківщину

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0404U002895

Здобувач

Спеціальність

  • 07.00.01 - Історія України

11-06-2004

Спеціалізована вчена рада

Д 64.051.10

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Анотація

Об'єкт - діяльність вищого партійно-державного керівництва СРСР та УРСР, місцевих владних структур, правоохоронних органів, які приймали конкретні рішення щодо масових депортацій народів з території України, спрямовували в цьому плані практичні заходи органів ДПУ, НКВС, НКДБ, формували серед населення відповідну громадську думку. Мета роботи - вивчення причин, ходу та наслідків масових депортацій населення, конкретних форм і методів їх здійснення, з'ясування масштабів зазначених злочинних акцій. Методи - проблемно-хронологічний, історико-статистичний, порівняльний, структурно-системний. Практичне значення дисертації полягає у використанні її положень і висновків для підготовки відповідних підручників і посібників, введенні нових нормативних і спеціальних курсів на гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів різного рівня акредитування, формуванні законодавчих і нормативних актів стосовно депортованих народів, підготовці розгорнутої програми увічнення пам'яті наших співвітчизників засобами монументалістики. В дисертації на основі широкого кола джерел розглядаються механізм, причини і наслідки масових депортацій населення в першій половині ХХ століття. Певна увага приділена в роботі здійсненню цих процесів в роки Першої світової війни, коли воюючі сторони в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних обставин займалися масовим виселенням народів, пояснюючи їх умовами, що склалися в ході бойових дій. В роботі висвітлюються масові депортації 20-х років, які, в першу чергу, торкнулися діячів колишніх політичних партій і організацій, національно свідомої української інтелігенції, священнослужителів і віруючих. Доводиться, що найбільш масового характеру набули депортації в кінці 20-х - на початку 30-х років в період здійснення суцільної колективізації сільського господарства. На конкретних прикладах розкриваються ті умови, в яких перебували у різних регіонах СРСР наші співвітчизники, які опинилися далеко за межами своєї батьківщини. В дисертації відображена та трагедія, яка спіткала народи Криму, що в масовому порядку депортувалися з території півострова. Крім того, в роботі аналізуються основні законодавчі і нормативні акти, які сприяли поверненню народів на свою батьківщину, шляхи їх адаптації.

Файли

Схожі дисертації