Павлюк Т. С. Українське балетмейстерське мистецтво другої половини ХХ ст.

У дисертації розглядаються проблеми розвитку українського балетмейстерського мистецтва у другій половині ХХ століття. Протягом означеного періоду відбувався складний і багатогран-ний процес формування художніх принципів видатних майстрів і ста-новлення обдарованих молодих хореографів, взаємодія традицій і новаторства, опанування театрами зарубіжного досвіду й успішного створення сучасного репертуару в співдружбі з українськими компо-зиторами. Комплексне вивчення шляхів і тенденцій розвитку балетмейстерсь-кого мистецтва в Україні 50-90-х років ХХ століття, в контексті поступу балетного театру і народно-сценічного хореографічного мис-тецтва, художніми вершинами якого були новаторські постановки П.Вірського в очолюваному ним Ансамблі танцю, та В.Вронського й А.Шекери в балетних колективах Києва, Львова, Одеси та Харкова, дає нове бачення послідовного розвитку національного балетмейстерсь-кого мистецтва. Історичне уявлення про основні етапи балетмейстерсь-ких тенденцій створюють також численні публікації уперіодичних виданнях та рецензії, фрагменти яких наводяться дисертантом у дослідженні. Балетмейстерська творчість розглядається в ракурсі змін, які від-бивають художні підходи до інтерпретацій класичних і сучасних ба-летних партитур представниками різних поколінь українських балет-мейстерів. Розвиток українського балетмейстерського мистецтва аналізується не відокремлено від художніх течій і напрямків у західній хореографії та просторово-часових координатах певної історично-культурної епо-хи. Такий метод надав дисертантові можливість глибше осягнути і виявити сутність балетмейстерського мистецтва як історико-культурного феномена. Системний і структурно-функціональний мето-ди сприяли розкриттю специфіки і виявленню сутності балетмейстерсь-кої творчості як динамічної системи, допомогли простежити, як ці особ-ливості вияскравлювалися у різноманітних виставах балетних і хорео-графічних колективів України.