Об’єкт – ринок праці і соціально-трудові відносини перехідних економічних систем. Мета – виявлення сутності та особливостей формування і функціонування національного ринку праці (НРП), закономірностей інституційних перетворень НРП в трансформаційній економіці; оцінка соціальної ефективності НРП в умовах економічної глобалізації. Методи – загальнонаукові методи пізнання, серед яких найбільш використовуються історичний метод і системний аналіз наукових досягнень вітчизняних і зарубіжних авторів; системно-логічний і структурно-аналітичний методи дослідження умов і факторів, які визначають закономірності формування НРП, його структуру та суб’єкти; угрупування – для виявлення типів НРП в перехідній економіці; графоаналітичний метод – для встановлення взаємозв’язку між динамікою ВВП, іноземними інвестиціями і кількістю зайнятих. Результати - На основі використання неокласичного та інституційного підходу визначено і змістовно розкрито поняття національного ринку праці в перехідній економіці як складного соціально-економічного інституту, що забезпечує відтворення трудового потенціалу в конкретно-історичних умовах національних суспільно-економічних відносин в сфері праці та зайнятості (національні традиції праці, її культура, трудовий менталітет, особливості менеджменту та ін.), утвердження ринкового механізму та оновлення системи державного регулювання. Обгрунтовано типи національних ринків праці транзитивних систем за допомогою комплексу критеріїв: організаційного, рівня професійної підготовки працівників, принципів кадрової політики (мікрорівень), особливостей державного регулювання та ін. Виділено і систематизовано наступні типи ринків праці транзитивних систем: індустріальний (модель ЦСЄ, модель Європейських країн СНД), та аграрно-індустріальний (модель Азіатських країн СНД, Китайська модель). Систематизовано основні фактори, що визначають особливості структури та суб’єктів НРП в трансформаційній економіці пострадянських країн, на рівнях: мікроекономічному – кризові явища в сфері праці і в системі менеджменту,зниження продуктивності праці, погіршення якісних характеристик працівників більшості підприємств; макроекономічному – системна криза, зниження ефективності суспільного виробництва, структурні зрушення, тінізація економіки, зниження ціни робочої сили, соціальної захищеності і рівня життя більшості населення; міжнародному – зовнішньоекономічна залежність країн з перехідною економікою, низька конкурентоспроможність національної товарної продукції, слабка державна захищеність внутрішнього товарного ринку та національного ринку праці, деструкція єдиного економічного простору системи соціалізму та створення нової системи інтеграційних орієнтирів та угрупувань. Виявлено особливості національного ринку праці в Китаї: домінування зайнятості населення в сільському господарстві (50 % усіх зайнятих); поєднання адміністративного працевлаштування з ринковими методами розподілу робочої сили; різке зростання трансформаційного безробіття – внаслідок перетворення державних підприємств і установ в недержавні; пом’якшення переходу населення на ринково-капіталістичний шлях, ринкову модель зайнятості завдяки використанню інституту спадкоємності (конфуціанство, збереження керівництва Компартії та її ідеології). Визначено основні результати впливу економічної глобалізації, її складових на національні ринки праці різних країн (міжнародний аспект): посилення їх гнучкості завдяки зростанню міграції робочої сили і підвищенню її мобільності; різноспрямовані зміни структури зайнятості населення за кваліфікацією - в одних країнах зросли масштаби і частка кваліфікованої праці, а в інших, зокрема в пострадянських державах, - значно зменшились; поступове зближення національних законодавчих норм і правил, що регулюють умови найму та звільнення працівників, соціального страхування та соціального захисту населення. Розкрито механізм впливу глобалізаційних процесів на ринок праці окремої країни (національний аспект) як сукупність взаємозв’язків між економічною глобалізацією та НРП, їх напрямків і складових одне з одним. Виявлено результати впливу таких складових глобалізації, як зовнішньоторгова лібералізація та прямі іноземні інвестиції, на зайнятість населення. Зокрема встановлено, що існує прямо пропорційна залежність між загальною сумою прямих іноземних інвестицій і кількістю нових робочих місць на національному ринку праці. Обгрунтовано, що економічні та соціальні функції за регулюванням національної економіки, зокрема НРП, які надаються добровільно і на основі принципу рівноправності державами наднаціональним і регіональним об’єднанням (союзам), є продовженням і розвитком функцій національної держави в умовах глобалізації та регіоналізації. На основі аналізу подвійного інституційного середовища ринку праці, що поєднує інститути адміністративно-командної і ринкової систем (на прикладі економіки України), виявлено напрямки інституційного перетворення національного ринку праці транзитивних систем індустріального типу: формування ринкового трудового менталітету; здійснення активної політики на ринку праці; адаптація корпоративної культури до національної специфіки; створення ефективно функціонуючої системи соціального партнерства; приведення трудового законодавства у відповідність реальним потребам національної економіки та ін.
