Карпенко Г. І. Українська реалістична проза другої половини ХІХ ст. як історичне джерело

1. Об'єкт дослідження. Одна з форм суспільної свідомості - українська художня реалістична література другої половини XIX ст. Мета дослідження. З'ясувати інформативні можливості української реалістичної художньої літератури другої половини ХІХ ст. як історичного джерела, а також - характер цієї інформації. Методи дослідження. Принципи: історизму, об'єктивності, науковості; методи: історико-порівняльний, хронологічний, історико-генетичний і частково історико-системний. Теоретичні результати. Встановлені джерела відомостей І. Нечуя-Левицького та П. Мирного про сучасну їм дійсність. Розкрито оцінку письменниками-реалістами наслідків буржуазних реформ 60-70-х років ХІХ ст. Показано характерні для другої половини ХІХ ст. стилі громадської поведінки, мислення, оцінки дійсності, а також образи типових представників доби. Охарактеризовано специфіку художніх творів як джерела історичного знання (на прикладі української реалістичної прози). Практичні результати. До наукового обігу залучено українську реалістичнупрозу як історичне джерело. Сфера (галузь) використання. Викладання лекційних курсів з "Джерелознавства історії України".