Лихенко О. М. Наукові основи та практика виробництва вуглецевого відновника для недоменних споживачів.

В роботі розроблені та реалізовані на практиці принципи складання вугільних сумішей з участю вуглевміщуючих активаторів, коксування яких забезпечує виробництво вуглецевих відповідників поліпшеної якості з використанням частини не повністю завантаженого пічного фонду коксохімічних заводів України. Встановлені основні закономірності розподілу деяких елементів ( К, Na, Fe, Cl ) у кам"яному вугіллі і антрацитах Донбасу та на цій основі розроблені критерії підбору вуглевміщуючих активаторів за показниками зольності ( А>46% ) і ступеню метаморфізму (R<0,9% ). Досліджена поведінка вибраних за цими критеріями гранульованих відходів флотації і рядового довгополум"яного вугілля у сумішах із спікливим вугіллям та встановлено, що органомінеральний характер обумовлює вуглевміщуючого активатора із реакційноздатними фрагментами термічних перетворень як активатора, так і вугілля. Одним із проявів цієї взаємодії є ідентифікація полікондесаційних процесів, визначено технологічне призначення та раціональна масова доля активатору у складі сировинної бази виробництва вуглецевого відповідника із підвищеною реакційною здатністю та питомим електроопором. Розроблені марочні склади ( % ) основного ( 30Г, 55 Ж,15 вуглевміщуючого активатора ) та резервного ( 55Г, 35Ж, 10 вуглевміщуючого активатора) варіантів сировинної бази. Показано, що схема "ДШ" забезпечує раціональне сполучення гарнулометричного складу, середньозваженої крупності, насипної густини та спікливості шихти з вуглевміщуючим активатором. Результати випробувань дослідними плавками у печі Таммана виявили ряд переваг нових вуглецевих відновників у порівнянні із коксовим горішком, перш за все - підвищені реакційна здатність, питомий електроопір та відновлювальна здатність.