Щербакова Ю. В. Діагностика, лікування та профілактика прихованого сифілісу на основі вивчення епідеміології, серологічного та цитокінового статусу

Дисертація присвячена вивченню імунопатогенезу, клініко-епідеміологічних та серологічних особливостей прихованого сифілісу та дослідженню їх динаміки при використанні комплексного методу терапії. Визначено характерні клініко-епідеміологічні особливості прихованого сифілісу на сучасному етапі. Також наявні і істотні розбіжності, що притаманні саме ранній чи пізній формі. Для прихованого сифілісу характерно майже в 30% випадків наявність слабко-позитивних, сумнівних та частково негативних результатів серологічних реакцій на сифіліс. Уперше встановлено особливості імунної відповіді у хворих на прихований сифіліс: дисбаланс цитокінів інтерлейкін-1бета, -4, -6, інтерферон-гамма, фактор некрозу пухлини-альфа, більш виражена експресія цитокінів, що продукуються Тh-1-лімфоцитами - інтерлейкіном-1бета, інтерфероном-гамма, фактором некрозу пухлини-альфа, відмічається дисбаланс цитокінів інтерлейкін-4, -6 у порівнянні з активним сифілісом. При пізніх формах сифілісу відхилення від середньостатистичної норми здорових людей більш виражені. Використання розробленого методу лікування хворих на пізній прихований сифіліс пеніциліном G натрієвої солі та доксицикліном моногідрату в комбінації з тилороном та інфрачервоним лазерним опромінюванням крові забезпечило терапевтичний результат у 85,7±5,9% пацієнтів, що дозволить значно скоротити строки диспансерного спостереження за пацієнтами. Розроблено практичні рекомендації та запропоновані додаткові лабораторні тести, що дозволяють уточнити діагностику прихованого сифілісу.