Войтенко Д. О. Історичний розвиток концепцій обґрунтування в логіці і філософії права (від античності до початку XIX століття).

Дисертація є першим у вітчизняній науці монографічним дослідженням історії проблеми обґрунтування в праві в часовому інтервалі від епохи античності до початку XIX століття. Показано теоретичну значимість філософсько-правового і логіко-методологічного аналізу процедури обґрунтування, специфіку обґрунтування в праві в порівнянні з обґрунтуванням в інших науках. Запропоновано визначення обґрунтування в праві як універсальної для всієї сфери права логіко-методологічної процедури пошуку і встановлення переконливих (необхідних і достатніх) підстав для наших суджень про юридично-значимі події, їхньої правової оцінки і прийняття адекватних їм рішень. Проаналізовано головні підходи до обґрунтування в праві від виникнення перших логіко-правових теорій античності (Аристотель, Цицерон) до концепцій, висунутих мислителями XVIII - початку XIX століття (Лейбніц, Вольтер, Бентам). Встановлено типологію стратегій обґрунтування - моністичних, дуалістичних, плюралістичних. Показано специфіку аподиктичного і топічного (діалектичного), аналітичного і пробабілістичного підходів до проблеми обґрунтування у філософії права і практичної юриспруденції. Аргументовано положення про парадигмальний зсув в історії методології правового обґрунтування від аналітики до топіки. Визначено перспективні напрямки подальшого дослідження проблеми обґрунтування в юриспруденції.