Каранда М. В. Неорелігійні мотиви в естетиці та мистецтві зламу ХІХ - ХХ століть.

У дисертації аналізується неорелігійний мотив у мистецтві як естетичний концепт, його становлення в категоріальному апараті естетики та утвердження в художній практиці кінця ХІХ - початку ХХ століть. На методологічних засадах "естетики історії" в межах зазначеного періоду проаналізовано два типи неорелігійних мотивів: унітарні ("Маски", "Аркадії", "Сакрального танцю") та дихотомічні ("Аполона - Діоніса", "Христа - антихриста", "Нареченої - Femina Fatale"). В результаті компаративного зіставлення трьох естетико-світоглядних євромоделей модерну і символізму виявлено естетичну специфіку неорелігійних мотивів західноєвропейського, українського та російського мистецтва, яка вплинула на пошук модерністських виражальних засобів. Зокрема, ідеї неорелігійності в Україні посідали чільне місце в розвитку мистецтва кінця ХІХ - початку ХХ століть, реактуалізуючи біблійний світогляд на основі естетичного принципу містеріальності.