Гавенаускас Б. Л. Особливості структурно-метаболічної адаптації м’язової тканини до поєднаної дії переривчастої гіпоксії та напруженої м’язової діяльності

Дисертація присвячена дослідженню структурно-метаболічних перебудов у м’язовій тканині при адаптації щурів до поєднаної дії переривчастої гіпоксичної гіпоксії та напруженої м’язової діяльності з розвитком гіпоксії навантаження (ГН). Показано, що інтервальне гіпоксичне тренування (ІГТ) модулює та потенціює функціональні, метаболічні та структурні перебудови у м’язовій тканині, які виникають при тривалій дії ГН. Фізична витривалість та максимальне споживання кисню збільшувались у процесі адаптації до ГН істотніше у тих тварин, які піддавалися водночас ІГТ. У тих самих тварин найбільшою мірою зростав рівень РО2 у скелетному м’язі у стані спокою, а при стандартному навантаженні (СН) – у м’язі, рН крові та м’яза знижувалися менше, ніж у нетренованих тварин. У цій групі тварин СН призводило до менших зсувів вмісту лактату, співвідношень лактат/піруват і НАД/НАДН у м’язах, ніж у щурів, тренованих на витривалість без застосування ІГТ. Поєднана дія ГН і переривчастої гіпоксії сприяла найбільшому зростанню ефективності та економічності роботи дихального ланцюга мітохондрій скелетного м’яза зі збільшенням ролі НАДН-оксидазного шляху окиснення в енергозабезпеченні м’язів. Це збігалось із найбільшим підвищенням кількості, лінійних розмірів, загальної площі поверхонь мітохондрій різних популяцій, а також зростанням щільності капілярів у скелетному м’язі і значним підвищенням активності антиоксидантних ферментів – супероксиддисмутази та каталази, що лімітувало можливість інтенсифікації ПОЛ при гострих гіпоксичних впливах.