Ущапівська О. М. Становлення і розвиток відображення пейзажності у творчості українських композиторів ХХ століття

У дисертації досліджується музичний пейзаж у творчості українських композиторів XX століття як струнка система із встановленими закономірностями структурно-семантичного синтаксису. Аналіз поняття "пейзаж" в теорії живопису й теорії літератури дозволив визначити роль і місце пейзажної образності в музиці, а також інтерпретувати проблему пейзажу в музиці як проблему специфічного втілення художнього змісту. Пейзажність у музиці виявляється як ліризм та втілення ознак національної ментальності: онтологічний оптимізм та емоційна просвітленість образів природи. У фольклорних зразках сформовані принципи персоніфікації та психологічного паралелізму, що стають характерною ознакою й сучасного українського музичного пейзажу. Проблематика роботи зосереджується на визначенні ознак структурно-семантичних кліше музичного пейзажу в кожному окремому музичному творі, які в сукупності складають систему структурно-семантичного синтаксису пейзажу. Структурно-семантичні параметри музичного пейзажу досліджуються з позицій психології музичного сприйняття та за допомогою структурно-семантичних кліше, що функціонують в музиці на поверхневому, фактурному та глибинно - "імітаційному" рівнях. Перспективність розвитку пейзажності в музиці полягає у можливості за допомогою образів природи розкривати сутність й зміст образу людини в сучасному мистецтві.