Владимирова М. П. патогенез токсичної нефропатії, індукованої гентаміцином, і принципи її корекції в експерименті

Дисертація присвячена з‘ясуванню патофізіологічних механізмів порушеннь функціонального стану та особливостей морфологічних змін тканин нирок у білих щурів при внутрішньочеревинному однократному (в дозах 10 та 20 мг/100 г маси тіла) та курсовому (впродовж 7 діб в дозі 10 мг/100 г маси тіла один раз на добу) введенні гентаміцину та обгрунтуванню використання бурштинової кислоти і предукталу з нефропротекторною метою при гентаміциновій нефропатії. Експерименти проведені на 150 білих щурах за умов індукованого водного діурезу. Вивчено порушення основних ниркових процесів (фільтрації, реабсорбції) та функцій (екскреторної, осморегулюючої). Показано, що гентаміцин виявляє нефротоксичну дію вже через 2 год після одноразового його введення в дозах 10 і 20 мг/100 г маси тіла. Нефротоксичний ефект гентаміцину зберігається впродовж доби і посилюється при курсовому введенні препарату протягом 7 діб. Через 12 год після одноразового введення гентаміцину спостерігалось покращання ниркових функцій, що пов‘язано з включенням функціонального ниркового резерву. Виявлено значне порушення канальцевої реабсорбції, особливо у проксимальному відділі нефрону, та клубочкової фільтрації, що підтверджується даними морфологічного дослідження ниркової тканини. Сумісне використання предукталу та бурштинової кислоти при гентаміциновій нефропатії виявило позитивний ефект на екскреторну та осморегулюючу функцію нирок.