Мироненко В. Б. Оптимізація діагностики уражень органів травлення при хронічному опісторхозі

Проведено вивчення і порівняльну оцінку клінічних, клініко-лабораторних, імунологічних та інструментальних методів при обстеженні хворих на хронічний опісторхоз на різних етапах захворювання. Розкрита раніше невідома залежність показників методів, що вивчаються, від тривалості інвазивного процесу. Оцінюючи методи, що вивчаються, з позиції їх діагностичної значущості, можна відзначити, що деякі з них (гепатосцинтиграфія, ехосонографія і контактна рідкокристалічна термографія), маючи високу інформативність (73-93%) про характер і активність процесу в органах ГГДПЗ, можуть бути використані як додаткові критерії в постановці діагнозу. Найбільшу прогностичну інформативність мають реогепатографічні та імунологічні критерії з клінічними і клініко-лабораторними. Комплексне вивчення закономірностей змін у співвідношенні показників імунітету і порушень з боку органів ГГДПЗ дозволяє об'єктивно оцінювати стан організму хворих на опісторхоз, диференційовано проводити антигельмінтну і патогенетичну терапію, а такожпрогнозувати й оцінювати ефективність лікування опісторзоху та його ускладнень.