Козій О. Б. Повісті і романи Івана Чендея: неореалістичний дискурс

У дисертаційному дослідженні простежуються неореалістичні ознаки творчості І.Чендея як органічної частини українського літературного процесу другої половини XX століття. У роботі вперше в українському літературознавстві комплексно аналізується вся велика проза письменника з позиції визначення провідного для письменника літературного напряму - неореалізму. Докладно аналізуються різновекторні художні пошуки прозаїка, в яких поєднались прагнення Чендея-неореаліста до художньої правди та вимоглива любов Чендея-гуманіста до людини. Письменник постійно збагачував свою творчість здобутками різних напрямків. Інтерпретуючи велику прозу І.Чендея, важливо відзначити найголовніше: втілюючи власну художню концепцію людини, він прагнув створити образи таких людей, які не розчиняються в буднях, хоча й не виходять за їхні межі. У душах його героїв живе незгасне світле начало, що органічно пов'язує їх із вічністю.