Черепанин В. М. Трансформація візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики.

У роботі досліджується трансформація візантійського іконографічного канону в мистецтві некласичної естетики ХХ століття. Проаналізовано концепти "ідеї" та "символу" як головні об'єкти зображення ікони та сучасного мистецтва, а також такі стилістичні особливості ікони в мистецтві ХХ століття, як іконографічні деформації, умовність образу та "літературність" художнього твору в контексті звернення до візантійської традиції в художніх течіях західного модернізму і постмодернізму, українського і російського аванґарду та в неофіційному пізньорадянському мистецтві. Розглянуто шляхи і способи використання в мистецьких течіях ХХ століття таких естетичних принципів ікони, як зображення часопростору, зворотня перспектива, теорія світла та символічна мова кольорів. Проведено паралель між об'єктами (творами) східнохристиянського та сучасного мистецтва у схожості їх сприйняття та між суб'єктами (художником та іконописцем) в їх трактуванні авторської індивідуальності. Висвітлено спільний для ікони і мистецтва некласичної естетики принцип - презентацію трансцендентного сакрального. Застосований в роботі аналіз теоретичних і стилістичних настанов представників сучасного мистецтва та естетичної програми ікони демонструє значні результати як для розуміння ікони, так і для вивчення гетерогенного мистецтва некласичної естетики.