Кухарський С. А. Феномен страху: соціокультурні репрезентації.

Об’єкт – «синхронічне» у природі страху. Мета – осмислення змісту і закономірностей еволюції основних форм страхів у залежності від соціокультурних настанов і антропологічних уявлень епохи. Методи: герменевтичний підхід через поєднання філософсько-антропологічного аналізу культури, культурно-історичного аналізу із підходами історичної психології і деякими методами тлумачення фактів. Теоретичні результати та їх новизна. Вперше запропоновано соціокультурну типологію страху, а не психофізиологічну. Використано інструментарій психології для витлумачення страхів, притаманних суспільствам на різних ступенях розвитку і в різні епохи. Експліковані ідеї Рімана, розгорнуті в сферу суспільної свідомості. Практичне значення роботи полягає в можливості використання матеріалів дослідження при розробці нових підходів до вивчення проблеми страху. Філософсько-антропологічний аналіз проблем страху дозволив вийти на проблеми кризи культур і прояснити певні фундаментальні аспекти буття. Результати можуть бути використанідля розробки курсів міждисциплінарного характеру на межі філософії, психології, соціології та релігієзнавства