1. Об'єкт дослідження: патогенез запалення. Мета дослідження: з'ясування ролі еозинофілів та їх взаємодії із ТК у патогенезі запалення. Предмет дослідження – роль еозинофілів та їх взаємодія із ТК у патогенезі запалення. Методи дослідження: патофізіологічні (моделювання запалення, еозинофілії та видалення тучних клітин), гематологічні (підрахунок загальної кількості лейкоцитів та їх клітинного складу в ексудаті та периферичній крові, каріоцитів у кістіовому мозку стегна, та мієлограм), цитоморфологічні (підрахунок та морфологічне вивчення тучних клітин), цитохімічні (визначення активності маркерного ферменту еозинофілів – еозинофільної пероксидази), імуноферментні (визначення активності маркерного продукту тучних клітин – гістаміну), статистичні методи. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Вперше на моделі карагіненового гострого асептичного запалення показані фазні зміни вмісту кількості еозинофілів в ексудаті, кістковому мозку та периферичній крові, які свідчать про їх емірацію у вогнище запалення, посилення еозинопоезу, розвиток еозинофілії, а також встановлені зміни функціональної активності еозинофілів вогнища і крові. Вперше досліджена роль еозинофілів в реакціях системи крові при запаленні. Отримані результати свідчать про істотне значення еозинофілів у розвитку і перебігу гострого неімунного запалення, і що вони відіграють активну, самостійну по відношенню до нейтрофілів роль. Зокрема, одночасно з нейтронфілами вони можуть відігравати ефекторну роль у вогнищі запалення. Відмічено, що в динаміці запалення складаються зворотні відносини між кількістю тучних клітин та еозинофілів, що еозинофіли та тучні клітини при запаленні взаємно активують та водночас контролюють реакції одне одного. У процесі дослідження встановлено, що за природних умов запалення еозинофіли активують тучні клітини, викликаючи як їх дегрануляцію, так і регрануляцію і таким чином забезпечують тривале постачання медіаторів тучних клітин. Тучні клітини, в свою чергу, стимулюють еозинофільну реакцію. Отримані результати підтверджують, що еозинофіли можуть виконувати не тільки регуляторну функцію відносно тучних клітин і процесу в цілому, а й ефекторну, що полягає в безпосередній участі, разом з нейтрофілами, в елімінації флогогену і пошкоджених ним тканин і у вторинній альтерації. Дисертаційна робота відноситься до фундаментальних досліджень. Отримані результати розширяють та поглиблюють існуючі уявлення про патогенез запалення даними про роль еозинофілів та їхню взаємодію з тучними клітинами у цьому процесі, що, в свою чергу, дуже важливо для розвитку загальної патології запалення. Ступінь впровадження: отримані дані впроваджено в навчальний процес на кафедрах патологічної фізіології Харківського, Донецького, Луганського, Кримського медичних університетів, Сумського державного університету, Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава). Сфера (галузь) використання: медицина, біологія, патологічна фізіологія.Результати роботи можуть бути використані у подальшій науково-дослідній роботі, у викладанні патологічної фізіології, та при удосконаленні принципів та методів патогенетичної протизапальної терапії.
