Об'єкт дослідження: рефрактерна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), поєднана з ожирінням. Мета дослідження: оптимізувати діагностику та лікування рефрактерної ГЕРХ у пацієнтів з ожирінням з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів, що перешкоджають повному виліковуванню хворих. Методи дослідження: клінічні, антропометричні, біохімічні, функціональні (добовий рН-моніторинг, шлункове зондування з вивченням параметрів функціонального стану шлунка [Ш], визначення моторно-евакуаторної функції [МЕФ] Ш за соноскопією), морфологічні (за допомогою езофагогастродуоденоскопії та гістологічного аналізу біоптатів), статистичні. Теоретичні і практичні результати: встановлено необхідність визначення стану МЕФ Ш у хворих на ожиріння при ознаках рефрактерної ГЕРХ. Алгоритм лікування хворих, який викладений у методичних рекомендаціях МОЗ України «Рефрактерна гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: причини розвитку, діагностика та лікування», є обґрунтованим і перспективним для підвищення ефективності лікування хворих. Новизна: визначено найбільш характерні 3 групи екзогенних факторів, що перешкоджають повному виліковуванню пацієнтів з рефрактерною ГЕРХ в поєднанні з ожирінням: порушення хворими лікарських рекомендацій, тривале застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) та тяжка фізична праця. Доведено доцільність використання ультразвукового методу дослідження рухової функції Ш, що дозволило у хворих на рефрактерну ГЕРХ, поєднану з ожирінням, визначити анатомічну неспроможність воротаря за пілоричним індексом, розлади перистальтичної активності антрального відділу (АВ) Ш, ретроградний закид дуоденального вмісту у порожнину Ш з визначенням кількості та тривалості епізодів дуоденогастрального рефлюксу. Уперше за інтегральним показником – індексом біліарного рефлюксу –доведено, що при ожирінні ушкоджуюча дія дуоденального рефлюксату на слизову оболонку (СО) Ш більш впливова, ніж у пацієнтів з нормальною масою тіла, і проявляється атрофією, склерозом власної пластинки СО, гіперплазією покривно-ямковогоепітелію СО тіла та АВ Ш, кишковою метаплазією та дисплазією СО кислотопродукуючої зони Ш. Встановлено, що найбільш впливовими компонентами складових рефлюксату є глікокон’югати первинних жовчних кислот, рівень яких корелює з індексом маси тіла, ступенем рефлюкс-езофагіту, наявністю ерозивних змін у стравоході.У формуванні клінічної симптоматики рефрактерної ГЕРХ при ожирінні доведено значущість нічного кислотного «прориву», який асоціюється з тривалим застосуванням хворими НПЗЗ, тоді як нічний лужний «прорив» виникає в результаті уповільнення шлункової евакуації на тлі зниження глибини перистальтичних хвиль АВ Ш, що пов’язано з розладами ліпідного обміну . Структурні зміни СО езофагогастродуоденальної зони у хворих на рефрактерну ГЕРХ, поєднану з ожирінням, підтримуються дисбалансом в антиоксидантній ланці системи окислювального гомеостазу. Уперше у хворих з ожирінням обґрунтовано диференційований підхід до лікування рефрактерної ГЕРХ, з урахуванням визначених екзогенних факторів, що перешкоджають повному виліковуванню пацієнтів, ушкоджуючої дії складових рефлюксату, функціональних розладів Ш та врахуванням фаз перебудови ліпідного обміну. Ступінь упровадження: запропоновані методи діагностики та лікування впроваджені в роботу діагностичного відділення та відділення захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки ДУ «Інститут гастроентерології АМН України», терапевтичного відділення міської клінічної лікарні № 18 м. Дніпропетровська, гастроентерологічного відділення міської клінічної лікарні № 11 м. Дніпропетровська, терапевтичного відділення міської клінічної лікарні № 6 м. Дніпропетровська, ендокринологічного відділення міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 м. Дніпропетровська, гастроентерологічного відділення Черкаської обласної лікарні, що підтверджено відповідними актами впровадження. Сфера використання: медицина, гастроентерологічні відділення.
