Стрільчук Л. М. Автономна вісцеро-вісцеральна кардіонейропатія у пацієнтів з біліарними ураженнями: поширеність, механізми, патогенез, клінічний поліморфізм, підходи до лікування

Дисертація присвячена визначенню поширеності, клінічних проявів, діагностичних ознак, провідних механізмів розвитку та прогностичного впливу біліарної та постбіліарної автономних вісцеро-вісцеральних кардіонейропатій, а також формулюванню стратегії і тактики ведення пацієнтів із такими патологічними станами. Проведене дослідження дозволило встановити, що клінічні прояви біліарної автономної вісцеро-вісцеральної кардіонейропатії включали ураження біліарної системи, тахікардію, аритмії, переважно екстрасистолії, переважання симпатичної регуляції, вищий ризик оперативного втручання за EUROSCORE. Коронарографічні ознаки включали частіші та більш виражені стенози правої коронарної артерії та передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії. Своєю чергою, клінічні ознаки постбіліарної автономної вісцеро-вісцеральної кардіонейропатії включали холецистектомію в анамнезі, тахікардії, аритмії, зокрема, фібриляцію передсердь, здовження електричної систоли. При коронарографії постбіліарна автономна вісцеро-вісцеральна кардіонейропатія характеризувалась частішими ураженнями передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії та вищим ступенем ураження огинаючої гілки лівої коронарної артерії. Типових ЕКГ- та ЕхоКГ-ознак виявлено не було. Порівняно з біліарною автономною вісцеро-вісцеральною кардіонейропатією, постбіліарна автономна вісцеро-вісцеральна кардіонейропатія була клінічно сприятливішим станом. У пацієнтів з біліарною та постбіліарною автономними вісцеро-вісцеральними кардіонейропатіями кумулятивна частка 3-річної безподійної виживаності за сумарною кінцевою точкою була істотно меншою, ніж у пацієнтів з інтактним жовчним міхуром. Напрямки оптимізації стратегії лікування біліарної та постбіліарної кардіонейропатій передбачають нутрицевтичний підхід з корекцією маси тіла; модифікований фармакологічний вплив із застосуванням β-α-адреноблокатора карведилолу, гіполіпідемічних засобів езетимібу і статинів, урсодезоксихолевої кислоти, піоглітазону; вчасну холецистектомію. Застосування запропонованого модифікованого лікувального комплексу впродовж 2-8 місяців показало достатню ефективність. Чітко виокремлені ознаки досліджуваних кардіонейропатій, охарактеризовані механізми їхнього розвитку, доведено прогностичний вплив та запропоновано оптимізацію стратегії лікування. Визначенні ознак біліарної та постбіліарної автономних вісцеро-вісцеральних кардіонейропатій, які можуть використовуватись у діяльності клініцистів. Показано, що погіршення структурно-функціонального стану жовчного міхура зумовлює появу тахікардії та аритмій, активацію запалення, несприятливі зміни ліпідного профілю, тому пацієнти кардіоревматологічного профілю потребують прицільної уваги до стану біліарної системи.