Чепурна О. В. Дискурс дитини у прозі українських письменників-шістдесятників (Гр. Тютюнник, В. Близнець, Є. Гуцало)

У роботі на матеріалі прози Гр. Тютюнника, В. Близнеця, Є. Гуцала досліджено дискурс дитини на різних концептуальних рівнях: образно-стилістичному, екзистенційно-феноменологічному, психологічному. Образ "божественної дитини" визначено своєрідним дискурсивним кодом до розуміння художнього світу названих письменників. Ознаки божественності проаналізовано в межах морально-етичного дискурсу, що розкрито через екзистенційну проблематику: модуси надії, страху, життєвого вибору, пам'яті, розгубленості, любові, відповідальності тощо. Вивчено концепцію дитини у кожного з аналізованих авторів, з'ясовано особливості її художньої реалізації. У творчості Гр. Тютюнника образ дитини розглянуто як диво серед світу бездуховності й знецінення особистості; у прозі В. Близнеця авторську концепцію дитини проаналізовано в контексті екзистенціалів совісті й пам'яті; виявлено, що у творах Є. Гуцала образ дитини є уособленням періоду щастя і набуття такого духовного досвіду людиною, що стає запорукою її утвердження як особистості.