Кот Ю. Г. Структурно-метаболічна відповідь сполучної тканини на дію розтягуючого механічного навантаження

Вивчено вплив механічного напруження на синтез, процесинг і концентрацію колагену типу І, еластину і глікозаміногліканів в шкірі і аорті щурів, на в'язко-пружні властивості цих органів, роль окремих між- та внутрішньоклітинних ділянок ланцюга переносу сигналу про механічне напруження в сполучній тканині. Методи дослідження - радіоізотопний аналіз (оцінка інтенсивності синтезу колагену типу І, еластину і глікозаміногліканів та ступеня гідроксилювання проліну в колагені), аналітичне визначення вмісту альдегідних та ?-аміногруп і гексоз в колагені (оцінка активності внутріклітинних стадій його процесингу), іонообмінна хроматографія (оцінка вмісту гіалуронової кислоти, дерматан-, гепаран- та хондроітинсульфатів), механічні виміри в'язко-пружних властивостей шкіри та аорти, диференційна калориметрія (оцінка термостабільності колагену), методи статистичного аналізу. Теоретичні та практичні результати, новизна. Показано, що при фізіологічних навантаженнях інтенсивності синтезу і концентрації дослідженихбіополімерів з ростом напруги збільшуються і, досягнувши максимуму, знижуються, коли починається порушення тканинної будови; ступінь гідроксилювання пролілу і окислювального дезамінування лізилу і гідроксилізилу знижуються, а глікозилювання колагену типу І зростає, що зменшує ступінь поперечного ковалентного зв'язування надмолекулярних утворень матриксу. Це може бути адаптацією до підвищення фізичних навантажень, а за межами фізіологічних напруг- основою патології. Рівень передачі сигналу за участю протеогліканів клітинної поверхні і актинових фібрили цитоскелету пропорційний ступеням їх N-глікозилювання та полімеризації актину відповідно, а сигналу, що передається внутріклітинною ланкою - комплексами Са2+/кальмодулін - зворотно-пропорційний кількості цих комплексів. Галузь застосування: педіатрія, геронтологія, спортивна медицина, хірургія й ортопедія.