Барліт О. О. Аксіологічні засади ставлення школярів до природи у вітчизняній педагогічній теорії та практиці (кінець XIX – початок XX століття).

Об’єкт – історико-педагогічний процес формування ціннісного ставлення людини до природи; предмет дослідження - теоретичні ідеї, погляди й практичний досвід формування ціннісного ставлення школярів до природи у вітчизняній педагогіці кінця ХІХ – початку ХХ століття; мета дослідження - визначити аксіологічні засади формування етичного ставлення школярів до природи, розроблені вітчизняною педагогічною теорією і практикою кінця ХІХ – початку ХХ століття; методи дослідження - теоретичні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, системний аналіз, узагальнення, формалізація, абстрагування); емпіричні методи (педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, опитування, моделювання педагогічних ситуацій, вивчення документації, інтерпретаційний аналіз нормативних документів, навчальних програм, підручників і посібників); наукова новизна - вперше виокремлено у вітчизняній педагогічній спадщині кінця ХІХ – початку ХХ століття аксіологічний підхід як основу процесу формування ціннісного ставлення школярів до природи; систематизовано теоретичні ідеї і погляди представників вітчизняної педагогічної спадщини кінця ХІХ – початку ХХ століття щодо формування ціннісного ставлення школярів до природи; введено у науковий обіг нові матеріали української педагогічної думки й досвіду, які уточнюють і доповнюють аксіологічні засади формування ціннісного ставлення школярів до природи; розвинуто наукові підходи, принципи, методи екологічної шкільної освіти.