Антоненко К. О. Місце і значення полімеразно-ланцюгової реакції у визначенні резистентності збудника туберкульозу до фармакологічних засобів

В роботі проведено дослідження показників резистентності M.tuberculosis до протитуберкульозних препаратів в Одеському регіоні, а також можливостей методу полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) для визначення та відстеження резистентних штамів збудника туберкульозу. Показано, що в 2006 р. серед протитуберкульозних препаратів І і ІІ рядів медикаментозна резистентність була найменшою для піразинаміду і офлоксацину, а найбільшою – для рифампіцину і пефлоксацину. Метод мультиплексної алель-специфічної ПЛР виявив найбільшу специфічність при визначенні мутацій в гені rpoB і найбільшу чутливість при визначенні мутації в гені katG, що відповідали за резистентність до рифампіцину та ізоніазиду. Присутність мутацій в генах katG і rpoB частіше спостерігалась у хворих після перебування в місцях позбавлення волі або підчас повторного лікування. Також наявність цих мутацій супроводжувалась меншою ефективністю лікування туберкульозу. За результатами визначення 6-ти локусів високий рівень мутацій в генах katG і rpoB відзначався серед низки кластерів і груп M.tuberculosis. Отримані дані підтвердили важливість моніторингу медикаментозної резистентності збудника туберкульозу, засвідчили можливості і значення ПЛР-методу для визначення та ідентифікації резистентних штамів M.tuberculosis.