Ткачук І. Г. Бабезіозний увеїт собак

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0409U002584

Здобувач

Спеціальність

  • 16.00.05 - Ветеринарна хірургія

05-06-2009

Спеціалізована вчена рада

Д 26.004.13

Анотація

Дисертація присвячена вивченню увеїту, зумовленому бабезіозом у собак. Бабезіозний увеїт собак , як правило виникає у східноєвропейських вівчарок (27,8 %) і, рідко, у безпородних собак (16,7 %); найчастіше - собак після 12-міс. віку (58,8 %), вірогідно зумовленому посиленням сенсибілізації з віком. За слабкого проявлення запалення війкового тіла відмічається міоз світлобоязнь, сльозотеча і незначні зміни райдужки; за середнього ступеня ураження проявляється виражений міоз, деяка циліарна болючість, набряк райдужки і рогівки, преципітати в передній камері ока; за тяжкого ступеня циліарного запалення має місце перикорнеальна ін'єкція судин, гіфема, сильний біль у ділянці війкового тіла, фібрин у передній камері ока, задні синехії, глаукома. Вміст у крові еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, показників лейкограми, вміст білка, його фракцій, білірубіну, АСТ і АЛТ, сечовини, креатинину за бабезіозу, неускладненого увеїтом, ідентичні таким самим показникам ускладненого увеїтом бабезіозу, що вказує на патогенетичну роль інших чинників у виникненні запалення війкового тіла. Кількість лейкоцитів, лімфоцитів, Т- і В-лімфоцитів, Т-хелперів, Т-супресорів, показник імунорегуля-торного індексу, вміст Ig G, M за бабезіозу, ускладненим увеїтом, більші порівняно з бабезіозу, неускладненого увеїтом, що зумовлює патогенетичну роль імунологічних порушень у виникненні запалення війкового тіла. Утворення імунних комплексів, особливо дрібномолекулярних (<15 S), на фоні зниження фагоцитарної активності призводить до осідання імунних депозитів у розвинених і постійно сецернуючих судинах uvea з подальшим запаленням війкового тіла і ексудацією в камери ока, що підтверджується гістологічними дослідженнями. Раціональне лікування бабезіозного увеїту полягає у застосуванні на тлі бабезіозної терапії мідріатиків (найчастіше 1 %-й розчин атропіну), НСПЗП, зокрема диклофенаку в дозі 0,5 мг/кг маси тіла, а також тималіну (як імуномодулятора і стимулятора фагоцитозу) в дозі 5-20 мг/кг маси тіла тварин залежно від тяжкості перебігу запалення судинної оболонки очного яблука.

Файли

Схожі дисертації