Григор'єв Д. М. Становлення української державності в інтерпретації нелінійної концепції соціального пізнання

У даній роботі обґрунтована обмеженість класичного підходу до розуміння соціально-історичної динаміки і наведена постнекласична інтерпретація сучасного бачення моделей історичного прогнозування, які актуалізувалися у зв'язку з новітніми науковими відкриттями у сфері гуманітарних наук, такими, як нелінійність історичного часу, неодетермінізм та ін. Автор акцентує увагу на евристичному і прогностичному потенціалі нелінійної парадигми, яка складає світоглядну і методологічну основу сучасної картини світу, що зробило необхідним розкриття її суті та артикулювання основних її характеристик. Використовуючи інструментарій теорії нелінійної динаміки, автор переосмислює інститути державності в інтерпретації постнекласичного соціального пізнання та доходить висновку, що відбувається поступове пом'якшення тлумачення основної функції держави, яка полягає в її монополії застосовувати "силу" не тільки у випадках соціальної патології, але й у процесах управління в загальному тлумаченні цього терміна. Особлива увага приділяється моделюванню історії української державності, на прикладі якої розкривається суть нелінійного підходу в гуманітарній традиції знання. В основу аналізу покладені уявлення про те, що кризові моменти української історії - точки біфуркації - не тільки не повинні виключатися з розгляду, а мають стати центральними, оскільки основу зміни самоорганізаційно виникаючого соціального порядку складає зміна рисунка структури самоорганізації в точці соціальної біфуркації. Це точки відліку розкриття логіки нелінійних уявлень процесу інституалізації української державності.