Бугайова Н. М. Емоційно-ціннісне ставлення до керівника в структурі управлінської взаємодії

Дисертаційне дослідження присвячене висвітленню емоційно-ціннісного ставлення як вагомого чинника результативності суб'єктів управлінської взаємодії. У роботі акцентується увага на тому, що емоційно-ціннісне ставлення опосередковується статусом керівника - як формальним, так і неформальним, визначається досвідом спільної діяльності означених суб'єктів й організованістю, успішністю їх взаємодії. Окрім цього, окреслюється, що результати такої взаємодії визначають якості керівника, а саме: соціальна досвідченість та проникливість, комунікативна культура, специфіка локусу контролю й стильові особливості міжособистісної взаємодії, ціннісне ставлення до себе, підлеглих, професійної діяльності. У дослідженні наголошується на тому, що суттєвою передумовою сприймання керівника є його вік, оцінка якого змінюється у відповідності із статусом. Так, переважно високі оцінки позитивних якостей особистості завучи та керівників підрозділів одержують у віці 45 - 50 років (хоча слід відмітити, що перціпієнти доволі часто акцентують увагу саме на цінностях професійних умінь керівників і старшої вікової категорії), а керівники шкіл найчастіше - 40 - 45 років. Стосовно терміну спільної діяльності вища управлінська ланка сприятливо оцінюється підлеглими, переважно у рамках початкового періоду діяльності, втім позитивно сприймається професіоналізм в управлінській діяльності незалежно від стажу. В ході експерименту встановлено, що формальний статус керівника впливає на специфіку емоційно-ціннісного ставлення підлеглих до нього: з підвищенням посадового статусу інтегральні оцінки особистості керівника знижуються. За результатами емпіричного дослідження виявлено, що емоційно-ціннісне ставлення суб'єктів управлінської взаємодії один до одного впливає на соціально-перцептивні процеси в її структурі, успішність та результативність спільної діяльності.