Об'єкт дослідження: кислотозалежні захворювання (КЗЗ) в поєднанні з первинним гіпотиреозом (ГТ) на фоні аутоімунного тіреоїдиту. Мета дослідження: оптимізувати лікування хворих на КЗЗ в сполученні з ГТ з урахуванням провідних клініко-патогенетичних варіантів поєднаної патології. Методи дослідження: загальноклінічні, функціональні, біохімічні, імунологічні, радіологічні, сонологічні, морфологічні, статистичні. Теоретичні і практичні результати: проведені дослідження дозволяють розширити існуючі уявлення про особливості перебігу КЗЗ в поєднанні з первинним ГТ. Для визначення ознак типологічної характеристики окремих варіантів перебігу КЗЗ в поєднанні з ГТ доведено необхідність дослідження активності гастринової (Г-17) ланки регуляції та гіпофізарно-тиреоїдної системи. Застосування запропонованого алгоритму лікування хворих на КЗЗ з ГТ на підставі визначених клініко-патогенетичних варіантів забезпечує позитивну динаміку перебігу захворювань та запобігає прогресуванню морфофункціональних змін в езофагогастродуоденальній зоні. Додаткове використання стохастичної компоненти програми "ГастроСофт" при визначенні Г-17, пепсиногенів, Helicobacter pylori за допомогою тестової панелі "ГастроПанель" дає можливість підвищити об'єктивність та інформативність діагностики стану слизової оболонки (СО) шлунка. Практичні рекомендації і висновки роботи можуть бути використані в роботі лікарів терапевтичних, гастроентерологічних та ендокринологічних відділень обласних, міських і районних лікарень при спостереженні за хворими на КЗЗ в поєднанні з первинним ГТ. Новизна: уперше на підставі вивчення взаємовідношень між гіпофізарно-тиреоїдною системою та Г-17 ланкою регуляції і їхнього впливу на секреторну, моторно-евакуаторну функції шлунка та резистентність його СО визначено закономірності поєднаного перебігу КЗЗ з ГТ за трьома провідними клініко-патогенетичними варіантами: гіперсекреторним, дисмоторним, тиреогастральним. З'ясовано, що розбалансованість у діяльності гіпофізарно-тиреоїдної системи при ГТ змінює напрямок функціонування Г-17 ланки регуляції, внаслідок чого створюються умови для патогенного впливу факторів агресії на резистентність СО шлунка та моторно-евакуаторну функцію езофагогастродуоденальної зони, що призводить до тяжких морфологічних змін її CO та відображується на клінічній симптоматиці захворювань. Доведено інгібуючий вплив надлишкової концентрації тиреотропного гормону на фактори резистентності СО шлунка та його моторно-евакуаторну функцію. Визначено, що найбільш тяжкі функціональні розлади та морфологічні зміни СО стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки розвиваються при тиреогастральному клініко-патогенетичному варіанті. Доведено, що ГТ привносить в клінічну картину КЗЗ більш виражену диспепсичну симптоматику, особливо у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, що підтверджується кореляційною залежністю між функціональним станом гіпофізарно-тиреоїдної системи та частотою виявлення диспепсичних скарг. Уперше обґрунтовано диференційований підхід до лікування хворих з урахуванням визначених клініко-патогенетичних варіантів перебігу КЗЗ в поєднанні з ГТ та доведено його ефективність. Ступінь впровадження: запропоновані методи діагностики та алгоритм лікування впроваджено у роботу ендокринологічного та терапевтичного відділень міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 м. Дніпропетровська, відділення захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки ДУ "Інститут гастроентерології АМН України", терапевтичного та гастроентерологічного відділень міських клінічних лікарень №№ 6 та 11 м. Дніпропетровська, терапевтичного та ендокринологічного відділень міської клінічної лікарні № 9 м. Дніпропетровська, терапевтичного відділення Центральної районної лікарні Дніпропетровського району, міської клінічної лікарні № 11 м. Харкова, що підтверджено відповідними актами впровадження. Сфера використання: медицина, терапія.
