Степанов В. В. Антропологічні виміри німецького містицизму: Мехтільда Магдебурзька та Майстер Екхарт.

Об'єкт - творча спадщина німецьких містиків Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта. Мета - історико-філософська реконструкція антропологічних імплікацій дискурсу німецького містицизму XIII ст. Методи - аналізу й синтезу, абстрагування, компаративний, дискурс-аналіз. У результаті дослідження з'ясовано, що середньовічна німецька містика є напрямком західноєвропейського християнства, що долучається до традиції містичного осмислення трансцендентного досвіду в неоплатонізмі та ранньохристиянської релігійної філософії. Фундаментальною ідеєю містичної антропології Мехтільди Магдебурзької та Майстра Екхарта є ствердження можливості єднання людини з вищим началом, яке досягається апофатичним шляхом відсторонення людини від власної "людськості". З огляду на певний екзистенціалізм антропологія німецьких містиків розглядає людину в цілісності її існування, розгортаючи дискурс, який за структурно-семантичними ознаками є своєрідним видом некласичного мислення, що дозволило дослідити середньовічний німецький містицизм у контексті філософії Ф.Ніцше, М.Гайдеґґера, Ж.Дерріда. Сфера - навчальний процес.